Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

і чудовим);

      екстаз або блаженство (яке дає нам змогу покинути межі нашої свідомості);

      тріумф (після виконання тяжкого або ризикованого завдання);

      неприхована гордість (коли наші діти отримують особливу відзнаку);

      нездорове торжество чи злорадство (втіха від страждань іншої людини);

      піднесення (коли ми стаємо свідками прояву доброти, щедрості або співчуття);

      вдячність (визнання альтруїстичного вчинку, який здійснили для нас).

      У своїй книзі про щастя дослідник буддизму і колишній науковець Матьє Рікард додав іще три шляхетніші стани радості:

      радощі (зумовлені щастям іншої людини; те, що буддисти називають мудіта);

      захват або зачарованість (яскравий вид умиротворення);

      духовне сяйво (спокійна радість, яка зароджується внаслідок глибинного буття й доброзичливості).

      Ця корисна картографія королівства радості передає його складність і тонкощі. Радість може поширюватись і на задоволення від успіхів інших, яке буддисти називають мудіта, і на задоволення від їхніх невдач, яке німці називають schadenfreude. Вочевидь, те, що описував архієпископ, не було звичайним задоволенням і більшою мірою стосувалося полегкості, подиву та екстазу народження. Без сумніву, радість поширюється на всі ці відчуття людини, але тривала радість – радість як спосіб життя, – яку ми бачимо на прикладі архієпископа та Далай-лами, мабуть, найближча до «яскравого умиротворення» або «духовного сяйва», зумовленого глибоким буттям і доброзичливістю.

      Я знав, що ми приїхали сюди з метою відкрити цю складну топографію радості. Дослідження, проведене в Інституті нейробіології та психології Університету Глазго, показує, що насправді існують лише чотири фундаментальні емоції і три з них – так звані негативні емоції: страх, гнів та смуток. Єдина позитивна емоція – це радість або щастя. Дослідження радості – не що інше, як намагання з’ясувати, що робить людське життя приємним.

* * *

      – Чи є радість відчуттям, яке виникає саме по собі й дивує нас, чи це стабільніший спосіб життя? – запитав я. – Здається, для вас обох радість являє собою щось значно більш стале. Ваша духовна практика не зробила вас похмурими і серйозними. Вона зробила вас радіснішими. Тож яким чином людям можна розвивати в собі цю радість як спосіб життя, а не лише як тимчасове відчуття?

      Архієпископ і Далай-лама перезирнулись, відтак архієпископ показав на Далай-ламу. Той потиснув йому руку і почав:

      – Так і є. Радість відрізняється від щастя. Коли я вживаю слово «щастя», то певною мірою маю на увазі «задоволення». Іноді ми переживаємо болісний момент, але цей досвід, як ти сказав у прикладі з народженням, може дати велике задоволення і радість.

      – Дозволь мені запитати, – втрутився архієпископ. – Ти провів у вигнанні п’ятдесят з гаком років?

      – П’ятдесят шість.

      – П’ятдесят шість років за межами країни, яку ти любиш понад усе. Чому ти не похмурий?

      – Похмурий'? – перепитав Далай-лама, не розуміючи це слово.

      Поки