Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

людиною завдяки іншим людям.

      Згідно з концепцією убунту, якщо я маю скибку хліба, мені вигідніше поділитися нею з вами. Тому що, зрештою, ніхто з нас не з’явився на світ сам. Потрібні були дві людини, щоб ми народилися. Біблія, яка є спільною для нас, юдеїв і християн, наводить чудову розповідь Бог каже: «Не добре Адамові бути самому». Можна було б сказати: «Вибачте, але він не сам. Там є дерева, тварини і птахи. Як можна сказати, що він сам?» І ти усвідомлюєш, що ми в цілком реальному сенсі створені для глибокої взаємної доповнюваності. Такою є природа речей. Для цього не треба ні в що вірити. Я не міг би розмовляти з вами таким чином, якби не навчився цього від інших людей. Я не міг би ходити, як людина. Я не міг би думати, як людина, не навчившись цього від інших. Я навчився бути людиною від інших людей. Ми є частиною цієї тонкої мережі. Насправді це дуже складно.

      На жаль, у нашому світі ми часто не усвідомлюємо цих зв’язків, аж поки не стається велика катастрофа. Ми помічаємо, що нас починають цікавити люди в Тімбукту, яких ми ніколи не зустрічали і, мабуть, ніколи не зустрінемо в земному житті. Але ми відкриваємо своє серце. Ми допомагаємо їм ресурсами, тому що усвідомлюємо: ми всі навзаєм пов’язані. Ми всі взаємопов’язані, і лише разом можемо бути людьми.

      Мене глибоко зворушили слова архієпископа, але я вже чув скептичну реакцію деяких читачів, і власну також. Більшість людей не роздумує цілими днями про те, як допомогти іншим. Подобається нам це чи ні, а більшість людей, прокидаючись зранку, думає про те, як виконати свою роботу, як заробити достатньо грошей, щоб оплатити рахунки, як подбати про своїх рідних і про інші обов’язки. «Гарні хлопці фінішують останніми» – ця фраза передає двоїсте ставлення до доброти і співчуття, притаманне Заходу. У нашому суспільстві успіх вимірюється грошима, владою, славою та впливом.

      У цих чоловіків було все, окрім першого пункту, хоча жоден з них не був голодним. Для духовного лідера ігнорувати гроші – це нормально, а як щодо тих, хто живе цілісіньке життя на всемогутньому ринку? Більшість людей сподівається не досягнути духовної величі або просвітлення, а оплатити навчання дітей і заощадити достатньо грошей для виходу на пенсію. Я засміявся, пригадавши, як відвідував своїх друзів у їхньому будинку поблизу Лас-Вегаса. Це був гарний дім – власне, він більше скидався на перський маєток, – у якому було без ліку будівель, фонтанів та каналів з водою. Він нагадував величні споруди ісламської цивілізації. Метою мого візиту було обговорення доробку архієпископа, і коли він прибув туди й побачив красу та велич цього палацу, то усміхнувся й зухвало сказав: «Я помилявся – я хочу бути багатим».

      – Як ви щойно зазначили, – додав Далай-лама, помітно пожвавішавши, – люди думають про гроші, славу або владу. З позиції особистої радості людини це недалекоглядно. Дійсність, як зауважив архієпископ, полягає в тому, що люди – соціальні тварини. Одна особа, хай якою впливовою і розумною вона є, не може жити без інших людей. Тому найкращий спосіб справдити свої бажання, досягнути власної мети – допомагати