Книга радості: вічне щастя в мінливому світі. Дуглас Абрамс

вільної ПАР архієпископа попросили створити славнозвісну Комісію правди та примирення, що мала на меті мирно дослідити злочини апартеїду й окреслити нове майбутнє без помсти і відплати.

      – І дещо парадоксально, – вів далі архієпископ, – але те, як ми сприймаємо ці всі речі в нашому житті, що здаються негативними, визначає наш характер у подальшому. Якщо це нас розчаровує, ми станемо скутими й напруженими, сердитими і хотітимемо розбити все вщент.

      Коли я говорив про матерів і про народження дитини, це, здається, була чудова метафора того, що краси не буває без певного болю, розчарування, страждання. Такою є природа речей. Таким був створений наш Усесвіт.

      Згодом я з подивом дізнався від дослідника внутрішньоутробного розвитку Патіка Вадви, що в таких ситуаціях справді діє біологічний закон. Саме стрес і опір ініціюють наш розвиток в утробі матері. Наші стовбурові клітини не диференціюються й не стають нами, якщо їх не заохочує до цього біологічний стрес. Без стресу та опору складні форми життя, як-от наше, нізащо не розвинулися б. Ми нізащо не змогли б існувати.

      – Якщо ти хочеш бути хорошим письменником, – підсумував архієпископ, – ти ним не станеш, доки постійно ходитимеш у кіно та їстимеш цукерки. Треба сісти і почати писати – іноді це буває дуже неприємно, але інакше ти не дістанеш такий гарний результат.

* * *

      У словах архієпископа була глибока правда, але я захотів нагадати йому те, що він сказав Далай-ламі. Одна справа – розуміти цінність страждань, і зовсім інша – пам’ятати про неї, коли ти відчуваєш злість, розчарування або біль.

      – Архієпископе, розкажіть нам про лікарню або про прийом у лікаря, як у вас беруть проби і колють голками, наскільки це боляче й неприємно. І ви чекаєте, а чекати доводиться довго. Як ви себе переконуєте не почуватися розлюченим, не скаржитись і не жаліти себе? Здається, ви твердите, що можна вирішити бути радісним навіть усупереч таким труднощам. Як вам таке вдається?

      – Я думаю, нам не слід докоряти людям, коли їм боляче. Це справді боляче, і треба це визнавати. Але навіть серед болю можна усвідомлювати ніжність медсестри, котра тебе доглядає. Можна бачити навички хірурга, який тебе оперуватиме. Однак іноді біль є настільки сильним, що навіть цього не вдається зробити. Словом, не почувайтеся винними. Ми не можемо контролювати наші почуття. Емоції – це спонтанне явище.

      Щодо цього архієпископ і Далай-лама не могли дійти згоди протягом усього тижня: наскільки ми контролюємо наші емоції? Архієпископ казав, що наш контроль дуже обмежений. Далай-лама казав, що наш вплив значно більший, аніж ми собі думаємо.

      – У певний момент ти страждатимеш, – вів далі архієпископ. – У християнській традиції нас навчають підносити наше страждання і об’єднувати його з муками й болем нашого Спасителя, покращуючи таким чином світ. Це справді допомагає не зациклюватися на собі. Певною мірою це допомагає бачити далі від свого носа.

      І це допомагає зробити