Чужий. Алан Фостер

перевів недоброзичливий погляд на Паркера, але другий герой вже скорився.

      – Там можна приземлитися? – Даллас звернувся вже до Еша.

      – Комусь же вдалося.

      – І я про це, – багатозначно відповів Даллас. – «Приземлитися» – це мирне слово. Воно передбачає успішне виконання послідовних дій, у результаті яких можна здійснити м’яку та безпечну посадку корабля на тверду поверхню. Ми ж маємо справу з екстреним викликом, а в такому випадку про мирні дії не йдеться. Давайте дізнаємося, що там сталося… але обережненько, в рукавичках.

      У капітанському відсіку був підсвічений стіл із зоряною картою. Даллас, Кейн, Ріплі та Еш стояли на протилежних полюсах компаса, а Ламберт сиділа на посту.

      – Ось він, – Даллас вказав на цятку, яка світилася, і оглянув членів екіпажу, що скупчилися навколо столу. – Я хочу, щоб усі це послухали.

      Усі знову сіли на свої місця, а капітан кивнув Ламберт. Вона стиснула вимикач:

      – Добре, давайте послухаємо. Відрегулюй гучність.

      Штурман увімкнула тумблер. Капітанський відсік наповнився безперервним фоновим шипінням. Раптом усе припинилося і пролунав такий звук, що в Кейна поповзли мурашки по шкірі, а в Ріплі волосся стало дибки. Це тривало дванадцять секунд, а потім знову почалося безперервне шипіння.

      – Господи, – вражено промовив Кейн.

      Ламберт вимкнула динаміки. У капітанському відсіку знову запанував спокій.

      – Що то в біса було? – запитала Ріплі з таким виглядом, наче вона побачила щось мертве в тарілці. – Я ще ніколи не чула таких аварійних сигналів.

      – «Матір» назвала це так, – пояснив Даллас. – Не зовсім коректно називати їх «інопланетними», тож вона назвала «чужими».

      – А може, то голос, – сказала Ламберт і замовкла, усвідомивши, що її слова мають неприємний відтінок, і зробивши вигляд, що нічого не говорила.

      – Скоро дізнаємось. Ти встановила координати місцезнаходження корабля?

      – Я знайшла його місцезнаходження на планеті, – Ламберт вдячно подивилась на панель управління, задоволена тим, що доведеться мати справу з розрахунками, а не з важкими думками. – Ми досить близько.

      – Інакше «Матір» не пробудила б нас від гіперсну, – пробурмотіла Ріплі.

      – Координати прямого сходження – шість хвилин двадцять секунд; бічного відхилення – мінус тридцять дев’ять градусів дві секунди.

      – Покажи це на екрані.

      Штурман натиснула певну послідовність кнопок. Один з екранів у капітанському відсіку замиготів, і всі побачили яскраву цятку.

      – Високе альбедо[3]. Можеш збільшити?

      – Тільки до певної міри. Поки що на це треба дивитися здалеку. Зараз постараюся наблизити.

      Екран одразу ж сфокусувався на об’єкті, й усі побачили тьмяну стиснену з полюсів планетку серед космічної порожнечі.

      – Чорт її забирай, – незлостиво сказав Даллас. – Ти впевнена, що то вона? У цій системі досить багато планет.

      – Так, це вона. Просто планетоїд.

3

Характеристика ступеня розсіяності відображення. (Прим. ред.)