Чужий. Алан Фостер

усі разом, учасники екіпажу почувалися дискомфортно. Усі переминалися на місці, намагаючись не штовхатися і не діяти одне одному на нерви.

      Паркер та Бретт були незадоволені й узагалі не приховували цього. Єдине, що їх заспокоювало, це що техніка була в порядку, тому навіть якщо щось і трапилося, то не з їх провини. Ріплі вже повідомила їм новину про відсутність потрібного пункту призначення, котра всіх збентежила.

      Паркер припускав, що всім треба буде знову впасти в гіперсон. Це була клопітка й неприємна процедура, навіть якщо проводити її бездоганно. Паркер стиха вилаявся. Його бісило все, що розділяло його із виплатою в кінці подорожі.

      – Капітане, ми знаємо, що не досягли Сонячної системи, – Кейн сказав це від усіх оточуючих, які з очікуванням дивились на Далласа. – Ми далеко від дому, але система корабля прийняла рішення розбудити нас від гіперсну. Час дізнатися чому.

      – Зараз і дізнаєтесь, – з готовністю відповів Даллас. – Як відомо, – почав він із поважним виглядом, – «Матір» було запрограмовано на припинення подорожі, вимкнення гіпердвигуна та наше пробудження за певних умов.

      Він витримав ефектну паузу й продовжив:

      – Ось вони й настали.

      – Напевне, сталося щось серйозне, – Ламберт спостерігала за Джонсом, який грався із мигтючим сигнальним пристроєм. – Ви знаєте це. Непросто вивести весь екіпаж із гіперсну. Завжди існує певний ризик.

      – Хто б міг подумати, – саркастично пробурмотів Паркер так тихо, що це розчув лише Бретт.

      – Вам усім буде цікаво, – продовжував Даллас. – Нас розбудили по тривозі, яка не стосується «Ностромо». Як стверджує «Матір», корабель у чудовому стані.

      Переповненою кают-компанією прокотився полегшений видих: «Ну слава Богу».

      – Небезпека полягає в іншому, зокрема в невідомій системі, де ми зараз перебуваємо, на одній із її планет. Зараз ми наближаємось до цієї планети, – він зиркнув на Еша, котрий кивнув на знак згоди. – Ми отримали сигнал від невідомого джерела. Там були перешкоди, і «Матері» знадобився певний час, щоб розшифрувати його. Але це точно аварійний сигнал.

      – Пхе, це не має сенсу, – Ламберт теж виглядала збентежено. – Серед усіх стандартних сигналів екстрені виклики є найбільш зрозумілими та простими. Тому в «Матері» не повинно виникати жодних проблем із розшифровкою.

      – «Матір» припускає, що йдеться не про стандартний сигнал про допомогу. Це акустичний сигнал радіомаяка, який повторюється кожні дванадцять секунд. Звичайний сигнал. Утім, «Матір» вважає, що сигнал має позаземне походження.

      Почуте викликало в когось приглушене ремствування. Коли минула перша схвильованість, Даллас продовжив:

      – «Матір» не може дати конкретної відповіді. Я не розумію чому. Жодного разу не бачив, щоб комп’ютер не був упевнений. Він міг ігнорувати команди, але завжди давав точну відповідь. Вперше таке бачу.

      – Важливо те, що «Матір» впевнена, що це аварійний сигнал, який пробудив нас від гіперсну.

      – І що? – запитав Бретт із цілковито байдужим виглядом. Кейн відповів із