Страта. Марина и Сергей Дяченко

Читать онлайн.
Название Страта
Автор произведения Марина и Сергей Дяченко
Жанр Зарубежная образовательная литература
Серия
Издательство Зарубежная образовательная литература
Год выпуска 1999
isbn 978-966-03-7744-8



Скачать книгу

призначеної… на забій?»

      У величезному будинку стояла тиша. Міцно замкнені двері, за непробивними шибами панує темрява.

      Ірена згадала занепокоєння в очах Семироля.

      НАВІЩО йому її психічне здоров’я? Чи вампір не може насититись божевільними?

      Вона сіла на ліжку.

      Вампір… Давай мізкуй. Що вона читала? Срібні кулі… Омела… Часник… Безглуздя… Стоп. Формула крові змінюється в зв’язку з психічними захворюваннями… Вона читала про це! Давно. Щось. Розповідь чи статтю – не важливо…

      Вона засміялася. Обіперлася на подушки. Ось воно!

      Вона – БОЖЕВІЛЬНА… І не годиться в їжу… Її кров небезпечна для здоров’я вампіра. Вона – неїстівна…

      Яке щастя…

* * *

      Вранці вона снідала в товаристві управителя Сіта; совалася, м’ялась і нарешті звернулася до здорованя з проханням:

      – А чи не можна… переселити мене в іншу кімнату? Сьогодні знову… відчинявся люк… ну, посеред кімнати. Приходив юнак із білим обличчям, – переселіть мене, він не дає мені спати…

      Управитель-охоронець довго і пильно її вивчав. Потім вибачився, вибрався з-за столу і поплентався у сусідню кімнату (Ірена чула, як він розмовляв з кимось по телефону).

      Як вона й сподівалася, розділити з нею трапезу незабаром з’явився сам «гуманітарний експерт». Очі пана Столя сльозилися дужче (цікаво, скільки платить йому Семироль за поставлений Ірені діагноз?).

      Вона перевела подих. Спокійно…

      – Ви кепсько спали, пані Хміль?

      Вона скривилася. Провела по очах тильною стороною долоні:

      – На жаль. Відчинявся люк… у підлозі.

      Психіатр кліпнув повіками.

      – Він заважав мені спати! – вигукнула Ірена збуджено. – Прийшов і стояв над ліжком… Молодий хлопець із білим обличчям…

      Очі гуманітарного експерта зробились як дві залізні кнопки в обрамленні запалених повік. Вони свердлили її – але вона не відвела погляду.

* * *

      Він мучив її запитаннями ще поспіль годину. Ірена відповідала. Брехала і плутала відчайно; часом їй здавалося, що вона переграє і каже зайве – але вона знала, що зніяковіти хоч на мить – означає провалити всю гру.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.