Мисливець. Змінити долю. Сергій Короп

а розливав друзям горілку, підтримуючи їх порожню балаканину.

      – Шикарно у тебе тут, Гнус, – відправивши вміст чарки до рота, промовив Хрущовський, обводячи поглядом, лісовий масив навколишньої літньої альтанки, в якій вони зараз перебували. – Ліс, озеро, молода прислуга і тиша-а!

      – Скільки разів тобі повторювати, Олегу, забудь ці поганяла. Вже не 90- ті, ми стали іншими. Тепер, я не «Гнус», а поважна людина, народний депутат і відомий політик – Яцман Ігор Петрович! Засвоїв?!

      – Ги-и-и… – посміхнувся Олег. – Просто, звикнути не можу до нового життя. Стільки років минуло, а все, здається, що ми все ті ж конкретні пацани! – Жартівливо розчепірив пальці Хрущ. Випите спиртне вже подіяло.

      – А ти бери приклад з отця Гундія! – В тон йому відповів Ігор Петрович. – Тільки поглянь, яка достойність образу відсвічує в його достойній зовнішності! Справжній Папа Римський!

      Піп, розвалившись у кріслі, ліниво курив сигару і випускав кільцями дим. Поправивши рясу, він неквапливо закинув ногу на ногу.

      – Научайтесь, юнаки, життю правильному! – тримаючи сигару, піп перехрестив Хрущовського. – І так простяться тобі, похоті гріховні і словоблуддя антихристові!

      – От поганяє, Гундій! – весело реготнув бізнесмен. – Нещодавно комерсантів валив із ТТ-шки, а тепер гріхи відпускає! Га!

      – Все мирське пішло в небуття, сину мій. Сьогодні, отець Гундій пасе стадо рабів божих, направляючи їх на путь істинний! – поважно відповів піп на репліку колишнього подільника.

      – Ну так. Ти ж в авторитеті у своїй попівської братви, – простягаючи повну склянку святеннику, шанобливо сказав Хрущовський. – Золота цепура на шиї, кілограмовий хрест з гімнастом, правильне вміння тримати базар, все при тобі, братан Гундій. Навіть поганяло залишив старе. Молодчага!

      – На мені хрест не з гімнастом, а із зображенням Іісуса, мудило, – поправив панотець бізнесмена. – Тобі треба іноді відвідувати проповіді! – прорік він, кидаючи сигару в попільничку.

      – Так запроси, коли будеш відпускати гріхи молоденьким послушницям! Я теж полюбляю незайманих! Га-га-га-га!

      Яцман лише мовчки, спостерігав словесну перепалку своїх підопічних з легкою посмішкою. Його бавила удавана важність Гундія в образі Папи і безпосередність Хрущовського, який так і не переріс з «тупоголового качка-братка» в солідного бізнесмена. Втім, це цілком влаштовувало Ігоря Петровича. Хрущу можна було доручити будь- яку «мокру справу». Питань ніяких, а виконання стовідсоткове. Головне, щоб грошей платили побільше, а моралі і людські цінності – для дурнів.

      Кухар, нарешті, закінчив свої кулінарні маніпуляції з шашликом. Він, з підкресленою ощадливістю, подав страву на панський стіл і нечутно зник, підкоряючись наказу господаря.

      Почекавши, поки гості трохи перекусять, віддавши належне здібностям його кухаря, Яцман почав розмову:

      – Ви що-небудь чули про «Гарвардські проекти»? – запитав