Кривава осінь у місті Лева. Олександр Шевченко

Читать онлайн.
Название Кривава осінь у місті Лева
Автор произведения Олександр Шевченко
Жанр Исторические детективы
Серия
Издательство Исторические детективы
Год выпуска 2008
isbn 978-966-03-4265-1



Скачать книгу

нього, за нього… я вже на все згодна.

      – Що за один? – Галина і не думала звільняти Ніні шлях, бовваніючи між одвірків, як сто кіло суцільної цікавості. – Давно знаєтесь?

      – Уже десять літ. Я його з тюрми чекала. Учора відкинувся.

      Галя зойкнула і притьмом кинулась до зали – мабуть, охороняти свій крам від зазіхань злодюги. Ніна ж трохи подумала, а потім, прикривши двері, рішуче стягнула стару спідницю і похапцем вбралася у своє придбання. «Хоч щось добре», – подумалось їй.

      Коли Ніна підійшла до Сокола, той гортав тлустий англійський словник і не відразу помітив її. Вона кашлянула, привертаючи увагу. Олег озирнувся й поклав книжку на місце. Серце Ніни застрибало десь біля горла, та вона все ж помітила, що вигляд у Сокола не надто веселий.

      – Е… який сюрприз! – Це все, на що її вистачило.

      – Сподіваюся, приємний?

      – Могли б і не питати. Ви засмучені чи мені здається? Щось сталося?

      – Ні, тобто… це по роботі. Взявся за досить складну справу. Але я прийшов з іншого приводу.

      – А як це ви мене знайшли? – бовкнула розгублена Ніна, та за мить ляснула себе по лобі. – Вибачте. Щось у мене голова сьогодні геть не варить, мабуть, на дощ… Візитка, так?

      – Еге ж, вона. Ви маєте хвилинку?

      – Для чого саме?

      – Для кави та цікавої пропозиції.

      Заінтригована Ніна кивнула, Сокіл галантно підставив їй руку, і під пильним поглядом Галі вони вийшли з книгарні, як найсправжнісінька пара. Це було дуже приємно. Втіхи додала й коротка прогулянка вечірнім Львовом з його медовими сутінками, і маленька кав'ярня, де варили напрочуд смачну каву з корицею, але найбільше Ніну потішила пропозиція Олега.

      Працювати в детективній агенції? Про таке вона могла тільки мріяти, і байдуже, що їй пропонували стати усього лише бухгалтером, а зовсім не приватним сищиком. Та для годиться дівчина все ж спробувала засумніватися:

      – Я не певна, що впораюся. Я ж лише касир.

      – Бухгалтер-касир, а це різні речі. Ви на звітах знаєтеся?

      – Ще б пак! – відказала вона, згадуючи свого головного бухгалтера, сухуватого і банькатого, як вобла, чоловіка років шістдесяти, що з'являвся в магазині від сили раз на тиждень, ліниво гортав піднесені Ніною папери і, не читаючи їх, розписувався в потрібних місцях. – Лихо навчило.

      – От і добре. Тобто погано, що лихо, однак те, що ви тямите в усіх цих «дебет-кредитах», просто клас! Просто-таки відповідь на мої молитви. Як скоро зможете стати до роботи?

      – Ну, за законом – за два тижні.

      Олег спохмурнів.

      – А скорше ніяк? У нас там такий завал у паперах, що аж податкова погрози шле. Бачте, за моєї відсутності мій помічник Борис Лупибатько складав звіти сам, а він і досі всі податки вважає здирництвом та плутає їх між собою. Йому що ПДВ, що збір на землю… А на бухгалтера тямущого бракувало коштів. Ви не хвилюйтеся, насправді нічого складного там немає, у нас самі послуги, та й з тими негусто, але хочеться нарешті усьому дати лад.

      Ніна