Кривава осінь у місті Лева. Олександр Шевченко

офісі. Про його появу сповістив дзвоник, якого Олег власноруч приладнав до вхідних дверей, аби жоден з відвідувачів більше не застав левів приватного розшуку із задертими ногами перед телевізором. Коли той дзенькнув, Лупибатько здивовано глянув на шефа:

      – Це що… фен-шуй якийсь?

      Сокіл лише хитро підморгнув і рушив до дверей, плануючи зустріти гостя на порозі. За мить той з'явився, і Олег виявив, що знає цю людину.

      – Пане Ратушний?

      – Привіт, Олеже, – кивнув платиново-сивий чоловік років п'ятдесяти, що увійшов до офісу і простягнув руку для вітання. Петро Антонович Ратушний, генеральний директор мережі львівських автосалонів. За чутками, один з найбагатших людей міста. Кого Сокіл найменше очікував тут побачити, то це його. – Ось, дізнався вчора, що ти повернувся.

      – Так. – Сокіл міцно потиснув руку Ратушного, стараючись нічим не виказати своєї розгубленості. – Радий зустрічі.

      – Навзаєм. – Петро Антонович окинув кабінет Олега яструбиним оком. – Бачу, справи в твоєї контори йдуть добре. Цвітеш.

      Борис Лупибатько закашлявся, потім зиркнув на боса і непомітно вислизнув з кімнати.

      – Та, власне, поки що лише готую грунт, – повів плечима Олег. – Оновлюю потрошку. А ви по справі, чи?..

      – Так, Олеже. По справі. На жаль, по справі. Я можу сісти?

      – Так, звичайно! Проходьте, сідайте. – Сокіл широким жестом вказав на одне з новопридбаних м'яких крісел, а сам виразною гримасою в бік кавоварки наказав Раді заварити кави і пройшов за свій стіл. – Чим можу допомогти?

      – Читав сьогоднішню пресу? – похмуро поцікавився Ратушний.

      – Власне, ні, ще не встиг.

      Той витяг з кишені плаща згорнуту вчетверо ранкову газету й кинув на стіл.

      – На першій сторінці. Продовження на третій.

      Олег розгорнув газету й оглянув першу полосу. Проігнорувавши черговий політичний скандал, що займав більшу частину сторінки, зосередився на другій статті.

      «ПІД ЛЬВОВОМ ЗНАЙДЕНО ТРЕТЮ ЖЕРТВУ

      НЕВІДОМОГО ВБИВЦІ.

      Схоже, околиці міста Лева стали улюбленим місцем полювання на людей таємничого маніяка. Вже втретє за останні чотири місяці молода жінка стає жертвою безіменного психопата, і втретє злочинець лишається невпійманим. Маємо надію, тимчасово.

      За повідомленням прес-служби Головного управління МВС України у Львівській області, вчора, 15 вересня, на території Крукеницького лісництва було виявлено труп Доброхот Сніжани Олексіївни, 1982 р. н., непрацюючої. За висновками медекспертизи, причиною смерті стали численні рани, не сумісні з життям. Тіло дівчини спотворено, подібно до двох інших жертв – Ратушної Оксани Семенівни, 1962 р. н., що була знайдена вбитою у Львові 25 липня цього року, та Стецюк Мирослави Володимирівни, 1973 р. н., яка стала першою здобиччю вбивці й чиє тіло було виявлене 17 травня в парку «Шевченківський Гай». Уже не залишається сумнівів, що всі жінки загинули від рук серійного маніяка – на це також: вказує…»

      – Номером два була моя дружина, –