Армагед-дом. Марина и Сергей Дяченко

що промовилась.

      – Я не кажу, що ти така сама, яким був я вісімнадцять років тому. Але я знаю, що Славко – багато в чому такий самий.

      Лідка витріщила очі:

      – Славко?!

      У неї в голові не вкладалося, як можна ТАКОГО батька вважати нудним, дріб'язковим, боязким і далі, як було сказано.

      – Так, уяви собі! Не через те, що він дурень або ми з дружиною дурні… Просто так виходить. Кожен новий апокаліпсис є повторенням помилок попереднього… Славкові я цього не можу сказати, він вирішить, що я підлещуюсь. А тобі я кажу з чистим сумлінням: твої батьки зовсім не такі нудні особи, як тобі тепер здається. Зовсім ні. Вони молодці. Мине час – ти зрозумієш…

      Двері відчинилися, пропускаючи спершу Славкову ногу в хатньому капці, потім тацю з гарячущими чашками.

      Хокей перемістився на диван. Лідка постукувала ложечкою по фарфорових стінках чашки й думала, що в мами скоро день народження. Треба б придумати щось таке… незвичайне…

      А потім розказати Андрієві Ігоровичу.

      – А Лідка питала про пророцтва, – поскаржився Славко. – Тату, там у вас у відділі прогнозів астрологів не зібрали ще?

      – Зібрали, – Зарудний-старший нітрохи не збентежився. – І астрологів, і провидців, й інших… Половину, правда, потім довелося здати психіатрам. Пий, Лідо, пий… Нічим не можна гребувати, друзі, навіть пророцтвами юродивих. Але пуття від них нема, ось у чім лихо. Усі один одному заперечують. У документах повно посилань – той передбачив апокаліпсис тридцять якогось волохатого циклу, той – сорок якогось… Але коли береш до рук документи – не для того, щоб одержати гонорар у газеті, а щоб розібратися по-справжньому… Тоді виявляється, що більшість передбачень зроблені після всього. Тобто вже вибравшись із Воріт, провидець заявляє: а я попереджав!

      Лідка відсьорбувала з чашки, чай, не бажаючи холонути, немилосердно пік язика.

      – …А інші пророцтва або неточні, або двозначні. Або підробки. Одному тільки вдалося передбачити день і час із точністю до хвилини. Але оскільки це був єдиний випадок на бісову прірву циклів, легше припустити випадкове влучання… До речі, він так і не пережив передбаченого апокаліпсису. Його затоптала юрба на підступах до Воріт; відтоді серед провидців побутує повір'я, що точний прогноз небезпечний для здоров'я.

      Лідка нерішуче всміхнулась у відповідь на його усмішку.

      – …А проте, друзі, розробки ведуться в усіх можливих напрямках. Звіряють карти розташування Воріт… жодної системи. Хоч в обчислялку пхни, хоч на рахівниці клацай. Передбачити можна з такою самою ймовірністю, як і, скажімо, візерунок розсипаних на підлозі горошин. Цілі інститути, величезні колективи людей намагаються не те щоб зрозуміти – хоча б виразно уявити собі, що таке ці Ворота… Звідки вони беруться, що собою являють… Усе без пуття, от уже десятки циклів… Та головне, – депутат раптом насупив брови, – головне не те, як влаштовані Ворота. Головне, щоб люди вміли увійти в них, нікого не топчучи. Розумієте?

      – «Правильна організація евакуації населення дає майже стовідсоткове виживання при апокаліпсисі», – процитував