Міфологія. Отсутствует

про створення світу та роду людського в вавилонській літературі пов’язані з міфами про людські поневіряння, загибель людства і навіть про знищення всесвіту. Як і в шумерських міфах, у них підкреслюється, що причина лиха – злоба богів, їхнє бажання зменшити народонаселення, бо люди заважають богам своїм галасом. Нещастя сприймаються не як законне покарання за людські гріхи, але як зла примха божества. В основу міфу про повінь, який ввійшов до епосу про Гільгамеша, лягло шумерське сказання про Зіусудру.

      Всесвіт в уяві давніх мешканців Месопотамії немов плаває у світовому океані. Земля подібна до великого перевернутого човна, а небо – це твердий купол, що покриває світ. Небесний простір поділяється на декілька частин: «верхнє небо Ану», «середнє небо», у центрі якого знаходиться лазуритова святиня Мардука, та «нижнє небо», на якому розташовані зірки. Небеса створені з різновидів коштовного каміння: нижнє небо, наприклад, з синьої яшми. На небесах існує прообраз всього, що є на землі, – зокрема небесні Тигр та Євфрат, з правого боку місяця лежить небесний Аккад. Земля також поділена на декілька ярусів: верхня частина належить Енлілю, там живуть люди, середня належить Ейя, нижня – володіння богів землі та підземного царства. Земля прив’язана до неба канатами (Чумацький Шлях).

      Створення світу

      Коли небеса вгорі ще не мали імені, а внизу ще не було землі і ніхто не знав, як вона зветься, коли ще не було боліт, на яких ріс очерет; коли не було храмів, не було богів, що визначають людські долі, з’єдналися і змішалися хвилі солоних вод – Тіамат і хвилі прісних вод – Абзу. Серед вод народилися боги – молоді, веселі, гарні.

      Зібралися вони на веселий бенкет і зняли великий галас на просторах, які досі були дуже тихими. Той галас розійшовся по всіх закутках, дістав і до глибин, де спочивав бог солодких вод Абзу.

      – Не подобається мені поведінка молодих богів, – сказав Абзу своїй дружині Тіамат, – ні вдень ні вночі немає спокою, все трясеться від галасу та співів. Не можу очей зімкнути. Перетворю на прах та знищу це молоде покоління.

      – Ні, – сказала Тіамат, – ми не повинні руйнувати те, що самі створили. Хоча поведінка молодих богів нам і не до вподоби, доведеться потерпіти.

      Абзу погодився, але невдовзі його знов охопив гнів, і він міркував, як згубити молодих богів.

      Двобій Мардука з Тіамат

      Молоді боги дізналися про наміри Абзу. Вони притихли і розгублено гадали, як урятуватися. Тут підвівся могутній і мудрий бог Ейя і заспокоїв їх. Він вигадав чарівне закляття, вимовив його, і сон розлився в повітрі, огорнув Абзу і змусив його прилягти. Щойно Абзу заснув у глибинах своєї печери, як на нього напав молодий

      бог Ейя, зірвав з його голови сяючу корону і вбив його. Сам Ейя оселився в його житлі і привів сюди свою наречену Дамкіну. Саме тут, у печері Абзу, в Ейя і Дамкіни народився наймогутніший месопотамський бог. Новонародженого бога звали Мардук. Він сяяв, наче весняне сонце, яке перемагає