Міфологія. Отсутствует

заважає тобі полювати. Він побачить дівчину, закохається і піде з нею, а багатий на дичину край знов буде належати мисливцям.

      Мисливець покинув місто в супроводі дівчини. На третій день він дістався степу, де жив Енкіду. Мисливець наказав дівчині сидіти коло водоймища і чекати, доки спрага приведе Енкіду до води.

      Спочатку здригнулася земля від тупоту мільйонів копит, потім дівчина побачила тварин, а за тваринами йшов велетень Енкіду.

      Енкіду ніколи не бачив жодної дівчини. Хоча він довго жив серед тварин, але серце і почуття він мав людські. Він покохав дівчину, пішов з нею в далеку дорогу і забув про тварин.

      Уперше Енкіду спілкувався з людиною, вперше розмовляв як людина. Він жив поруч з дівчиною довго і слухав її розповіді про місто Урук, про могутнього Гільгамеша, про міцні міські мури, про храми і домівки, про міське життя. Він захотів розповісти про всі ці дива своїм друзям – тваринам. Він побіг до водоймища, але тварини вже відвикли від Енкіду. Він уже належав людям. Газелі від нього відверталися, степові тварини втікали, ледве забачивши Енкіду.

      І він зрозумів, що втратив прихильність колишніх друзів, і засумував за новою, людською дружбою. Енкіду повернувся до дівчини і попросив:

      – Відведи мене до міста Урук, де, як дикий бик, володарює Гільгамеш. Хочу помірятися з ним силою.

      Дівчина вже давно чекала цих слів. У степу їй було тоскно. Взявши Енкіду за руку, вона покинула разом з ним цей безлюдний край. По дорозі вони зупинилися в пастухів, які пасли отару на околицях міста. Пастухи їли хліб, запивали його пивом. Побачивши Енкіду, вони почали перемовлятися:

      – Хто він? Хто цей силач? Він схожий на Гільгамеша, тільки дуже заріс довгим волоссям!

      Пастухи пригостили Енкіду та дівчину хлібом і пивом. Енкіду вперше їв хліб, і він припав йому до смаку. Він уперше пив пиво, і воно його розвеселило. Сподобалося Енкіду бути своїм серед людей, і захотів він стати схожим на них – умився, підстриг волосся і вдягнувся.

      – Який він схожий на могутнього Гільгамеша! – знову здивувалися пастухи.

      – Цієї ночі можете спати спокійно, – сказав Енкіду, – не хвилюйтеся за свої отари. Я буду пильнувати замість вас.

      Енкіду не спав усю ніч. Леви здалеку чули його тверду руку, яка тримала зброю, і не наважувалися нападати на худобу.

      Глибока ніч упала на сухий степ, на родючі поля, на пальмові гаї, на річку Євфрат і на місто Урук. В Уруці тривожно ворочався на своєму ложі могутній Гільгамеш. Він спав, але сни не приносили йому спокою.

      Зранку Гільгамеш устав, наче запаморочений. Він не міг забути моторошних сновидінь. Гільгамеш розшукав матір і попросив її розтлумачити його дивні сни.

      – Матінко, – сказав він, – сьогодні вночі я бачив небо, повне ясних зірок. Одна з них зірвалася і боляче вдарила мене по спині. Я хотів підняти її, але не зміг. Хотів відсторонити це створіння бога Ану, але в мене забракло сили. Мешканці всієї урукської землі обступили зірку, я уперся в неї чолом, решта мене підтримали, я підняв