Міфологія. Отсутствует

найвеличніший і найповажніший з богів! Як ти накажеш – так усе й буде! Кого забажаєш – піднесеш або принизиш. І нехай твоя зброя не мине цілі, нехай вона розіб’є ворога. Ти спроможний насилати погибель і відтворювати все, що забажаєш!

      Боги принесли красивий одяг, поклали його перед Мардуком і попрохали знищити цей одяг, а потім знову відтворити, щоб підтвердити його чарівну могутність.

      Мардук наказав – одяг зник. Наказав удруге – і відтворив його знов.

      Боги раділи і славили Мардука.

      – Хай живе цар Мардук! Хай живе наш цар! Іди, Мардук, – вигукували боги, – відніми життя в Тіамат, нехай вітри рознесуть її кров по дальніх землях!

      Мардук прийняв від богів непереможну зброю. Він узяв лук і поклав до сагайдака стріли, схопив палицю і наказав вітрам усіх чотирьох сторін світу прямувати за ним. Потім піднявся на колісницю бур, яка наводила страх на кожного, хто її бачив. Вона була запряжена чотирма кіньми: вони звалися Згуба, Жорстокість і Спритність. Не припиняючи метати вогонь і блискавки, страхітливий Мардук став до бою із Тіамат.

      Тіамат остовпіла від несподіванки. Остовпів і Мардук, побачивши її саму та її військо. Першою прийшла до тями Тіамат і страшенно розгнівалась. Від злості вона вся трусилася і, сповнена ненависті, кинула в обличчя Мардукові страшне закляття. І військо взялося за зброю.

      Мардук кинув сіть і накрив нею Тіамат. Але та широко, як тільки змогла, роззявила пащеку і закричала. Мардук звелів вихорам вскочити до її роззявленої пельки і зупинити серце. Оповита сіттю Тіамат замовкла. Мардук узяв лук, натягнув тятиву і випустив стрілу, яка пронизала тіло Тіамат. Мардук убив Тіамат, розітнув її вени і наказав північному вітрові рознести її кров по безлюддю. Військо Тіамат кинулось навтіки. Її прибічники вже не хотіли битися, вони прагнули тільки врятувати своє життя. Але Мардук узяв їх у полон, зв’язав, а зброю зламав, як стебла трави. Нарешті взяв у полон і Кінгу, сина Тіамат, відібрав у нього ознаки влади і в кайданах відправив до в’язниці.

      Потім Мардук повернувся до вбитої Тіамат, розрізав її тіло навпіл. Одну половину, наче черепашку, підняв догори і створив з неї небеса. На небесах він укріпив заслони, щоб вони стримували небесні води, і поставив біля них охоронців. З другої половини Тіамат Мардук створив землю. Для верховних богів він збудував палац і кожному відвів своє місце. На сході і заході поставив ворота з міцними засувами. Посеред неба Мардук зробив заглиблення, створив зірки і місяць, подарував йому сяйво і наказав правити вночі.

      Створивши все це і розставивши по своїх місцях, Мардук прийшов до бога Ейя і сказав йому:

      – Я хочу створити живу істоту і назвати її людиною. Для цього я принесу в жертву всіх полонених богів і створю з них людей.

      – Достатньо буде, якщо ти принесеш у жертву одного бога, – відповів Ейя, – нехай усі інші живуть.

      Мардук покликав усіх богів, наказав привести і своїх супротивників. Звернувся до них з промовою і дозволив обрати жертву.

      – Нехай