Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання. Кай-Михаэль Бе

таки зростає. Насамперед у кістковому мозку масово продукують імунні клітини (білі кров’яні тільця) й надсилають їх у кров. Більше ніколи в житті там не плаватиме стільки лейкоцитів, як оце зараз. Очікуючи сигналу, вони намотують коло за колом системою кровообігу. І ось настає перший вдих! Наче за невидимою вказівкою пори кровоносних судин відкриваються, і білі кров’яні тільця заповнюють легені по всьому периметру. Лише за перші два дні після народження їхня кількість у легенях дитини зростає в 30 разів! Не дивно, адже в лейкоцитах зараз гостра потреба. Тоді як захисні речовини з материнського молока відганяють збудників зі шлунково-кишкового тракту новонародженої малечі, легеня залишається повністю беззахисною. Тому до війська швидкими темпами мобілізують захисні клітини, насамперед на позиції, де поверхні контактують з повітрям, на слизовій оболонці бронхів і в альвеолах. Потреба просто гігантська, тому й з добором новобранців довго не панькаються. Одразу після народження імунну систему легень формують досить сумнівні ударні групи. Лише пізніше за справу беруться офіцери – і виникає дисципліна. Більше ніхто не стріляє в усе, що рухається. Бо ж то може бути бойовий побратим. Треба зупинитися й чітко визначити ціль. Не варто вирубувати електрошоком кожну бактерію, яка обережно постукає у двері чи взагалі просто проходитиме повз. Достатньо дружнього попередження. До того ж деяких негідників цей загін взагалі не розпізнає – у нього недостатній рівень освіти. Доводиться відбути перепідготовку, знову й знову. Звісно, така перебудова триває якийсь час. Місяці, а то й роки. Аж поки дитині не виповнюється шість років. У цей період імунний захист легень перетворюється на добре злагоджений рутинний процес. Завдання й чини розподілені, підвищення виконане, ієрархія встановлена, відділ кадрів, військові комісаріати, архів – усе працює як годинник. Принаймні так здається. Бо цей мікрокосмос на все життя залишається вередливою, запальною купкою нестійких особистостей. Ніби мікроскопічний варіант «Штромберґу» або більш сучасного серіалу «Овальний кабінет». Тому нікого не дивує, коли якісь процеси раптом вибиваються з рук чи трапляється якась помилка. У таких випадках, замість розв’язувати проблеми, проблемою стає сама імунна система. Такі збої небезпечні, бо можуть призвести до розвитку алергій чи хронічних запалень – процесів, які відіграють не останню роль у легеневих захворюваннях. І так само, як і будь-який інший керівник підприємства, імунна система неохоче визнає власні помилки й уживає заходи, щоб їх усунути.

      То хто тут що робить? Колектив імунної системи на початках здобув однакову освіту – усі білі кров’яні тільця дозрівають у кістковому мозку. Отримавши атестат зрілості, вони мають право розпорошуватися по крові й мандрувати нею до цільових органів. Саме у крові кукіль відсіюється від пшениці. Лімфоцити здобувають додаткову спеціальність, тоді як прості працівники, клітини-пожирачі, одразу ж беруться виконувати службові обов’язки в цільових органах. Однак що ж відбувається з обранцями