Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання. Кай-Михаэль Бе

то червоні кров’яні тільця у кровоносних судинах залишаються без кисню. Походить на те, що вони чекають даремно. Це теж недобре для продуктивності організму.

      – Очевидно.

      – З другого боку, забагато кисню теж погано.

      – А я думав, що свіжого повітря забагато не буває.

      – Усе залежить від концентрації. Вона не має бути надто висока, інакше кисень стане отруйним.

      – Отруйним? Це як?

      – Що вища концентрація кисню в повітрі, то більше виникає радикалів.

      – Радикалів? Невже вони надокучають і тут?

      – Кілька частинок кисню втрачають контроль і хапають усе, що трапляється на шляху. Шкода просто гігантська.

      – А можна якось від них захиститися?

      – Аякже! З усіх органів саме легені побудували найкращу лінію захисту. Це логічно, адже вони постійно мають справу з киснем. Саме тому потрібні акцептори вільних радикалів. Їх безліч у дихальному тракті, але тут, унизу, в альвеолах, їх видимо-невидимо. Вони хапають радикали і знешкоджують їх.

      – І це працює?

      – Так, і навіть досить добре. Поки сюди не потрапляють інші радикали. Тоді справи кепські. Сигаретний дим. Смог. Ех, вони просто засипають усе радикалами. І шкода відчутна. Страшно навіть подумати. Проте годі про них, час вертатися!

      – А можна ще одне запитання?

      – Чому б ні?

      – Тут, унизу, вирує життя, але по дорозі сюди…

      – Ну?

      – Там що, ніхто не живе? Я не бачив ані душі. Якось незвично…

      – Ані душі? Шановний, та це ж екскурсія для туристів. Весь той натовп навмисно сюди не впускають.

      – Тобто там таки хтось живе?

      – Ще б пак! Ціла маса унікальних створінь. Багато з них мирні й на них можна покладатися, але деякі ще ті лиходії. Зірвиголови. Напівкримінальні елементи, так би мовити. У дихальних шляхах проживають мільйони кочівників. Чужинців. Тут постійно відбувається велике переселення. Одні приходять – інші йдуть. Серед них багато підозрілих типів. Краще вам їх не бачити.

      – А всі ті мешканці не заважають процесу?

      – Заважають процесу? Як вам таке спало на думку? Ні, деякі з них навіть підтримують усю структуру. Клітини імунної системи. Без них настала б цілковита анархія. Така, як у людей!

      Про вождів та індіанців: імунний захист

      Якщо в цьому місці ви вирішили дати задній хід – не біда. Однак все-таки рекомендую залишитися. Буде цікаво. Ви ж хочете знати, хто наводить лад у ваших легенях, підтримує чистоту? Хто захищає в екстрених ситуаціях, робить ремонт? А в найгірших випадках, навпаки, усе руйнує? Хто тут простий робітник і піхотинець, а хто – командир? Хто зупиняє непроханих гостей перед дверима, а хто викидає їх на вулицю? Познайомтеся з бронхіальним кримінальним сегментом, убивствами, смертельними пораненнями. Канібалізм. Самогубство. Сакральне жертвопринесення. Заходьте – у Бога великий зоопарк, але в легень не менший!

      Drama, Baby, Drama![10] На відміну від інших органів, імунний захист розвивається

10

«Більше драми, крихітко, більше драми!» – німецька книжка, одним із авторів якої був Брюс Дарнелл. Вона розповідає про те, як жінці набути привабливого вигляду та полюбити себе.