Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання. Кай-Михаэль Бе

простий постачальник, засіб транспортування.

      Якщо додати трішки фантазії, то це метро може навіть здатися чудовим. Додумайте кілька рекламних постерів на стінах, табличку з назвою станції, кілька колій, гру на гітарі й приглушений галас тисяч пасажирів. Коли пульмонолог заходить бронхоскопом у нижні дихальні шляхи, то щоразу наштовхується на мальовниче видовище. Він уже встиг проминути нічим не примітний вхід (ніс), кілька потворних ескалаторів (рожеві, укриті волосинками та слизом), важливу, але не надто привабливу квиткову касу (гортань) і розсувні двері (голосові зв’язки). І тут раптом: симетрія, гармонія, довершеність форм, кольору, справжнісінька краса! Трахея – хол дихальних шляхів, початкова та кінцева станція цієї підземки. У Москві найгарніші станції метро в усьому світі – «Маяковская», «Белорусская», «Комсомольская». Кожна з них – то окремий архітектурний монумент, пам’ятка й туристичний об’єкт. Однак для більшості москвичів це просто станції громадського транспорту – технічні приміщення й не більше. Серед щоденної рутини не залишається часу, щоб споглядати красу цього об’єкта. Тобто все лише питання перспективи й готовності сприймати. Виділіть час. Уважно придивіться. Хіба ж тут не гарно?

      Зсередини трахея нагадує мініатюрний зал якогось собору: імпозантна нава завдовжки 12—15 сантиметрів і циліндричне склепіння над нею. Ребра склепіння формують 16—20 підковоподібних хрящових балок, відстань між якими однакова – 1,75 сантиметра. Між окремими балками натягнута еластична сполучна тканина. Саме тому трахея стабільна й еластична водночас. Стабільна, щоб не спадати на кожному вдиху, як ненакачана велосипедна шина. Еластична, бо з кожним дихальним циклом вона змушена на кілька сантиметрів подовжуватися й скорочуватися. Задня стінка трахеї пласка. Вона теж утворена з еластичної м’язової та сполучної тканини. Оскільки всі наступні розгалуження бронхів круглі, трахея візуально відрізняється пласкою задньою стінкою від решти бронхіальної системи. Так, ніби сигналізує: зараз почнеться. Кожен шлях до альвеол, хай яким унікальним і неповторним він є, починається саме тут.

      Цікаво? Маєте час? Тоді прошу йти за мною? Я підготував для вас екскурсію!

      – Сіли?

      – Так.

      – Зручно?

      – Ще б пак!

      – Хвилюєтеся?

      – Трішки.

      – Не переймайтеся. Потяг не мчатиме надто швидко.

      – А хто всі інші пасажири?

      – А, ви про них? Це складники повітря. Азот, кисень, трішки вуглекислого газу. Однак його майже не відчутно.

      – То чому ж ми чекаємо? Гайда!

      – Гаразд! Наша перша зупинка – через 15 сантиметрів. У цьому місці трахея розгалужується на бронхи правої та лівої легені.

      – А ми звернемо праворуч чи ліворуч?

      – Байдуже. Що там, що там, усе досить однакове.

      – А заблукати можна?

      – Загалом ні. Якщо вас мучитимуть сумніви, просто розверніться