Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану. Олексій Кононенко

дріб'язок. Фиркав, пряв вухами віслюк, три дні голодний.

      – Немає ні твоєї старої, ні твого Ґир-ата, Ґероґли. Замість коня залишила вона тобі віслюка, якщо приймеш…

      Закричав Ґероґли, упав горілиць. Лиш через три години прийшов він до тями, гірко заплакав.

      – Не журись, Ґероґли, – заспокоював його Косе. – Пропав Ґир-ат, так у нас ще є Ховалі-ґир. Та й Боз-Думан!

      – Дурна твоя голова! Що розумієш ти, Косе! Сто тисяч коней не варті і цвяха підкови Ґир-ата, – відповів Ґероґли і пішов до Агаюнус.

      – О Агаюнус! Немає Ґир-ата…

      – Немає на тебе погибелі! Чи не казала я тобі, що ця підступна відьма загубить і тебе, і коня?

      – Що каятися тепер? Краще, Агаюнус, дай мені пораду.

      – Вже і не знаю, що порадити тобі.

      – Не гнівайся на мене, не кажи «не знаю». Дізнайся хоча б, куди вона його повела.

      Все, що не відбувалося у цьому підступному світі, все відкривалося Агаюнус, варто лишень їй прочитати закляття і подивитися собі на нігті. Вмилася вона, відправила намаз з двома рікатами,[35] прочитала заклинання і подивилася собі на нігті.

      – Та стара, Ґероґли, була з Нішапура. В Нішапур повели Ґир-ата.

      Так сказала Агаюнус, і дорікала Ґероґли:

      – Так ти, Ґероґли, богатир тільки верхи на Ґир-аті? Коли немає у тебе Ґир-ата, ти собаки не кращий!

      «Щось радіє вона, – подумав Ґероґли. – Вирушу я на пошуки коня, а чи повернусь назад – хто знає. І як вона сприйме погану звістку про мене – чи не забуде, що «траур по доброму джигітові – сім років»? Може відразу почне шукати собі іншого, з товстою шиєю?»

      – Агаюнус, ось вирушу я за конем, прибуду в Нішапур, а там дізнаються, що я Ґероґли, і вб'ють мене. Коли помру, як будеш ти оплакувати мене? Розкажи, а я послухаю, та і вирушу в путь, – звернувся Ґероґли до Агаюнус і ліг, накрившись халатом.

      Агаюнус присіла поруч з Ґероґли і заспівала:

      Якщо сили покинуть – погано буде тобі,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Багато ворогів прагне крові твоєї,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Немає нікого, хто так би напинав лук.

      Твій скакун – летить, не торкаючись землі,

      Немає тобі рівних. Тільки ти самотній,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Немає синів – їхати поруч з тобою,

      Немає дочок – ридати на могилі твоїй,

      Я не можу без тебе, помру без тебе,

      Удатний джигіт у кольчузі сталевій – Ґероґли.

      Сльози мої розтоплять сніги вершин,

      Зсунуть потоком колесо водяного млина.

      Так я тобі співаю – пері Агаюнус,

      З оком сокола, з лапою лева – Ґероґли.

      Доспівала Агаюнус, і Ґероґли підвівся.

      – Догодила ти мені Агаюнус, дякую. Чи доля мені загинути чи ні, але зараз я задоволений…

      – Ґероґли, вирушай на пошуки Ґир-ата як каландар. Нехай чоло твоє омиється потом, ноги вкриються пухирями. Настраждаєшся через коня свого, і тоді він принесе тобі користь. Тебе нагородив Аллах Ґир-атом, легко тобі він дістався. А що дається

35

Рікат – частина мусульманського молитовного обряду.