Мюнхен. Роберт Харрис

зайшов до відпочивальні. Лампа була розбита, але завдяки світлу зі сходового майданчика він бачив, що робить. Непотрібні їй речі купою лежали на ліжку й валялися на підлозі. На шляху до ванни довелося переступити через її спідню білизну. Леґат поклав у несесер бритву, пензлик, мило, зубну щітку й зубний порошок та повернувся до відпочивальні шукати сорочку. По Норт-стріт повільно їхала автівка. За звуком двигуна Г’ю визначив, що включена перша передача. Фари освітили стелю і спроектували на протилежну стіну контури вікна; темні лінії переміщалися, як тінь на сонячному годиннику. Леґат завмер з сорочкою в руці й прислухався. Автівка ніби зупинилася навпроти, але двигун продовжував працювати. Леґат підійшов до вікна.

      То була маленька автівка з двома дверцятами; пасажирська була відчинена. Г’ю почув унизу брязкіт. За мить від будинку хутко відокремилася фігура в капелюсі й темному плащі, зігнулася, влізаючи до машини. Дверцята зачинилися.

      Леґат двома кроками перетнув відпочивальню, збіг через три-чотири сходинки додолу, наскочив на триколісний велосипед і трохи не гепнувся на повен зріст. Коли він відчинив вхідні двері, автівка вже завертала за ріг на Ґрейт Пітер Стріт. Декілька секунд відсапуючись, Г’ю дивився їй услід, потім нахилився й підняв з килимка конверт. Цупкий на вигляд конверт – офіційний лист із суду? Його прізвище написано з помилками: Леґґатт.

      З конвертом у руках зайшов до вітальні, сів на софу. Засунув палець під клапан й обережно відкрив конверт. Документ одразу не витягнув. Натомість Г’ю двома пальцями розсунув конверт і зазирнув усередину. Так він готувався до поганих фінансових новин. Розгледів тільки надрукований на машинці заголовок:

      Berlin Mai. 30. 1938

      OKW No. 42/38. g. Kdos. Chefsache(Streng geheim, Militür) L I

      Через десять хвилин він уже повертався на роботу. Скрізь ввижалися тривожні знаки: рубінове намисто габаритних вогнів машин на Маршем-стріт до бензозаправки, де водії вишикувалися в чергу за пальним; у мощеному дворі Вестмінстерського абатства лунає гімн, що ллється з відчиненого вікна, де під відкритим небом при свічках проходить богослужіння про мир; срібне світло камер кінохронік на почорнілих стінах Даунінґ-стріт, де видніється чорний безмовний силует юрби.

      Він спізнювався. Довелося проштовхуватися до будинку № 10, тримаючи саквояж над головою. «Вибачте… Вибачте…» Але, опинившись усередині, Г’ю зрозумів, що його зусилля марні. Перший поверх був порожній. Міністри вже подались на засідання кабінету о 21:30.

      Клеверлі на місці не було. Леґат постояв трохи в коридорі, міркуючи, що робити. Саєрс сидів за столом, палив сигарету й дивився у вікно. Помітив у склі відбиття Г’ю.

      – Привіт.

      – Де Клеверлі?

      – У залі засідань – раптом міністри вирішать відправити чехам телеграму Гореса.

      – Кедоґен теж там?

      – Його я не бачив. – Саєрс повернувся. – А ви ніби перевтомлені. Як ся маєте?

      – Чудово. – Леґат показав саквояж. –