Галицька сага. Велика війна. Петро Лущик

здивувався Степан.

      – Левко казав: йому не сподобалося, що церква стала до Москви, – повідомила Ксеня і, побачивши, що їй махає руками мати, поспішила попрощатися: – Не можу, Степане! Нехай іншого разу!

      – Іншого – то іншого! – мовив Білецький і поглядом провів дівчину.

      Цей жовтень так і закінчився б звичайним обговоренням останніх церковних подій, якби в останній день місяця біля воріт Вовків не зупинилася бричка з чотирма пасажирами. Вже те, що троє з них були російськими солдатами, а серед них офіцер, нічого хорошого не обіцяло, до того ж старший був одягнутий зовсім інакше. Четвертим пасажиром виявився Степан Білецький. Він, щоправда, відразу втік, перед тим показавши рукою на Василя Вовка, що саме виглянув із кузні.

      Примечания

      1

       Насправді цісар Франц Йосиф І не мав сербських нагород (тут і далі прим. автора).

      2

       У 1867–1918 рр. назва однієї з двох складових Австро-Угорської імперії, яка охоплювала землі, безпосередньо підконтрольні австрійській імперській короні.

      3

       Найнижчий чин у піхоті Австро-Угорщини.

      4

       До 1944 року так називалися Чернівці.

      5

       Інакше – Івангород.