Самійло Кошич – козак-легенда. Дмитро Воронський

його товаришів.

      За багатим столом Самійло розповів про козакування та про свої пригоди на Ірдинському болоті. Мати з жахом слухала оповідання сина, а батько з вдоволеною усмішкою – йому подобалася сміливість сина.

      – Ти, Самійле, ще в східному кутку болота не був, там трясовина така, що навіть дика звірина туди боїться заходити. То чорне серце Ірдині.

      – Що ти таке кажеш, Богдане, не приведи Господь. – Гафія осінила себе хрестом. – Сину, а та дівчина Міла точно не відьма?

      – Та наче ні, – відказав Кішка, – я її перехрестив – і їй нічого не було.

      – Силу святого хреста ніяка відьма здолати не може, – поважно відповів Євладій. – Лікуючи хворих у монастирському шпиталі, я стикався з людьми, яких вважали чаклунами або відьмами, а насправді ці люди були юродиві, або просто обмежені розумом, від чого й творили дивні речі.

      – Панотче, а з якого ви монастиря, у Каневі наче нема шпиталю? – спитав Марко.

      – Я прибув у цей край із Пересопницького монастиря Різдва Пресвятої Богородиці. У монастирі я завідував шпиталем для хворих і бідних, а також писав слово Боже, перекладав Євангеліє живою мовою.

      – Щось я не зрозумів, панотче, як це перекладати «живою мовою»? – проказав Турбай, ковтаючи вареник.

      Євладій поклав долоню на свою бороду й почав говорити:

      – Жива мова – це та мова, якою розмовляємо ми з вами та весь люд в Україні. Наша стара Біблія записана слов’янською мовою, якою балакали люди в Болгарії сімсот років тому. Святі Кирило та Мефодій узяли ту давню болгарську мову й створили на її основі азбуку, нині знану як кирилиця. Кирилицею була перекладена з грецької свята Біблія, щоб поширювати слово Боже поміж слов’янськими племенами та народами.

      – А хіба ми зараз не балакаємо тією мовою, якою розмовляли болгари у давні часи? – поставив запитання Самійло.

      Чернець мовчки підняв очі догори, наче збираючись із думками.

      – Ні, не балакаємо. Наймудріші мужі мені розповідали, що раніше всі слов’янські мови були подібні між собою, і українець-русин міг легко зрозуміти, що йому каже лях чи болгарин. Але минули сотні років, слов’яни розділилися на окремі народи – кожен зі своєю мовою, і перестали розуміти одні одних. У наш час жива мова українського люду зовсім не схожа на мову болгарського, якою болгари розмовляли сім століть тому. Через це українці під час проповідей перестали розуміти істинну суть Божого слова, і пішло множитися беззаконня та гріх на землі нашій, і тому ченці мого монастиря, об’єднавшись із ченцями Свято-Троїцького монастиря із Заслава, вирішили перекласти Біблію зі старої болгарської мови живою українською, щоб істинне слово Боже могла зрозуміти кожна людина української землі.

      – Ви зробили велику справу. Хай вам Бог помагає у вашому подвижництві! – промовив Самійло.

      – Дякую на доброму слові, – схилив голову Євладій. – Перекласти Євангеліє – це тільки початок. Я прийшов сюди, щоб спробувати організувати в Каневі та Черкасах церковні школи й навчати дітей грамоти та слова Божого.

      – Це