Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

теорії, висунутої Превелебною Матір’ю Сьяксою, що Бог-Імператор розглядає себе як хижака в природному сенсі слова.

      Сестрі Ченоа було запропоновано приєднатися до Рибомовок, що супроводжували Владику Лето в одному з його нечисленних паломництв. Якоїсь миті її запросили йти поруч із Королівським Повозом і розмовляти з самим Владикою Лето. Вона так викладає цю розмову:

      Владика Лето сказав: «Тут, на Королівській Дорозі, я інколи почуваюся так, наче стою на парапеті біля бійниці, захищаючись від напасників».

      Сестра Ченоа відповіла: «Ніхто на вас не нападає, Владико».

      Владика Лето промовив: «Ви, Бене Ґессерит, атакуєте мене з усіх боків. Навіть зараз ти намагаєшся підкупити моїх Рибомовок».

      Сестра Ченоа каже, що вона, скріпивши сили, приготувалася до смерті, але Бог-Імператор лише зупинив повіз і глянув поверх неї на свій супровід. Вона каже, що всі інші зупинилися і чекали на дорозі, лишаючись нерухомими на шанобливій відстані.

      Владика Лето сказав: «Є мій маленький гурток, що все мені розповідає. Не заперечуй мого звинувачення».

      Сестра Ченоа промовила: «Я не заперечую».

      Тоді Владика Лето глянув на неї та сказав: «Не бійся за себе. Я прагну, аби ти передала мої слова Капітулі».

      Як каже Сестра Ченоа, тоді вона збагнула, що Владика Лето знає про неї все: про її місію, про спеціальний вишкіл у запам’ятовуванні сказаних слів – усе. «Він був як Превелебна Мати, – промовила вона. – Я не могла нічого від нього приховати».

      Тоді Владика Лето наказав їй: «Глянь у бік мого Фестивального Міста й скажи, що ти бачиш».

      Сестра Ченоа глянула в бік Фестивального Міста й сказала: «Я бачу місто вдалині. У цьому ранковому світлі воно прегарне. Праворуч ваш ліс. У ньому стільки зелених рослин, що я могла б витратити цілий день, описуючи їх. Ліворуч і всюди довкола міста – будинки та сади ваших слуг. Деякі з них видаються дуже багатими, деякі – дуже вбогими».

      Владика Лето мовив: «Ми захарастили цей краєвид! Захарастили деревами. Домами, садами… У такому краєвиді не можна втішатися новими таємницями».

      Сестра Ченоа, осмілена заспокоєнням Владики Лето, спитала: «Владика справді хоче таємниць?»

      Владика Лето відповів: «У такому краєвиді немає зовнішньої духовної свободи. Ти цього не бачиш? Тут немає відкритого світу, часткою якого можна себе відчувати. Це все закрите – двері, засуви, замки!»

      Сестра Ченоа спитала: «Невже людство не потребує більше приватності та захисту?»

      Владика Лето відповів: «Повернувшись, скажи своїм Сестрам, що я знову зверну погляд назовні. Краєвиди, схожі на цей, скеровують людський дух усередину, у пошуках внутрішньої свободи. Більшість людей є недостатньо сильними, щоб знайти внутрішню свободу».

      Сестра Ченоа сказала: «Я точно перекажу ваші слова, Владико».

      Владика Лето промовив: «Дивись, щоб так і було. Також передай Сестрам, що саме Бене Ґессерит повинні, як ніхто інший, розуміти небезпеки розплоду, пов’язані з виведенням окресленої риси, пошуком певної