Название | Обережно зі своїми бажаннями |
---|---|
Автор произведения | Джеффри Арчер |
Жанр | Современная зарубежная литература |
Серия | Бест |
Издательство | Современная зарубежная литература |
Год выпуска | 2014 |
isbn |
Коли Емма увійшла до зали засідань у п’ятницю вранці, то не здивувалася, що більшість її колег-директорів уже на місці. Тільки смерть стала б прийнятною причиною відсутності на цій зустрічі; Джайлз назвав би її «надзвичайними зборами».
Голова спілкувався з контр-адміралом Саммерсом. Клайв Енскотт жваво бесідував зі своїм партнером по гольфу Джимом Ноулсом, який уже встиг повідомити Еммі, що коли справа дійде до голосування, вони обоє підтримають голову правління. Емма ж приєдналася до Енді Доббса та Девіда Діксона, котрі обоє дали зрозуміти, що підтримають її.
Філіп Вебстер, секретар компанії, та Майкл Керрік, фінансовий директор, вивчали технічну документацію проєкту комфортабельного лайнера, яку виклали на стіл разом із тим, чого Емма ніколи раніше не бачила, – моделлю «Бекінґема», виконаною в масштабі. Жінка була змушена визнати, ця модель виглядала дуже спокусливо, а хлопчики іграшки полюбляють.
– Буде гаряче, – зауважив Енді Доббс Еммі, коли двері зали засідань зачинилися після того, як туди зайшов десятий директор.
Алекс Фішер залишився стояти біля дверей. Він виглядав трохи знервованим, як новак у перший день навчання, який зважує, чи захоче хтось із інших хлопців із ним спілкуватися. Голова одразу ж відійшов від свого гурту й пройшовся кімнатою, щоб привітати його. Емма спостерігала, як Росс тиснув руку майору формально, зовсім не так, коли вітав шанованого колегу. Щодо Фішера вони поділяли ту ж саму думку.
Коли дідівський годинник у кутку кімнати почав відбивати десяту, розмови вмент припинилися, і директори зайняли відведені їм місця за столом. Фішер, немов панночка на церковних танцях, продовжував стовбичити, поки не лишилося єдиного порожнього місця, наче в музичній забаві з кріслами. Він зайняв вільне крісло навпроти Емми, але в її бік не дивився.
– Доброго ранку, – привітався голова, коли всі влаштувалися у своїх кріслах. – Чи можу я відкрити цю зустріч і привітати майора Фішера в наших рядах на посаді директора?
Лише один чоловік тихо пробурмотів: «Слухайте, почуйте», але це й не дивно, адже він не входив у правління, коли Фішер займав там посаду одного з директорів.
– Це, звісно, буде другий його термін у правлінні, тож до наших методів звикати йому не доведеться, і він проявить ту лояльність, якої ми всі очікуємо від будь-якого члена ради директорів, котрий представляє нашу видатну компанію.
– Дякую, пане голово, – відгукнувся Фішер. – І хотів би сказати, наскільки мені приємно повернутися в правління. Дозвольте запевнити, що я завжди робитиму все для процвітання Беррінґтонів.
– Радий це чути, – зауважив голова. – Однак нагадую вам, як роблю це для кожного нового члена правління, що купівля або продаж директором будь-якої кількості акцій компанії без попереднього інформування фондової біржі та секретаря компанії є протизаконною.
Якщо Фішер і відчув, що ця гостра стріла була спрямована на нього, то остання не потрапила