Художник. Денис Замрій

волосся обрамляє обличчя, пом’якшуючи його риси. Улюбленим кольором волосся став не темний, як у більшості італійок від природи, а русий.

      – Русий? Чому ж неодмінно русий?

      – Саме русий, друзі мої! Майже у всіх міфологічних фігур, зображених художниками італійського Ренесансу, було русяве волосся! Груди вважали гарними, якщо вони були маленькі, круглі і пругкі.

      Згадавши про це, Тарас зітхнув, змішав на палітрі фарби, змахнув пензлем і подумав про дівчину у вінку зі стрічками… Хто сказав, що художник пише все життя одне й те саме обличчя?

      Якби хтось із відвідувачів Великого театру побував у Кирилівці, то міг би побожитися, що німфа, яка тримає глечик, поливаючи Венеру, викапана Оксана Коваленко. Струнка, висока козачка уродилася, як казали сусіди, «красою в матір, а гордістю в батька».

      Батько Оксани, заможний козак Остап Коваль, був у Кирилівці відомим можновладцем, фактично першою особою в селі. Остап міг говорити із самим Енгельгардтом, відповідаючи за всіх селян і розселених на землях поміщика козаків. Оксана була єдина дочка Остапа.