Остап Вишня. Невеселе життя. Группа авторов

закордонну політику за останні місяці.

      Розуміється, – це справа нелегка.

      Але… Попробую.

      Тай почуваю, що треба зазнайомити з цим питанням, а то багацько з наших громадян не поінформовані.

      Зустрів одного приятеля.

      Кричу:

      – Товаришу! Де Шанель?! Чули?

      Підходить.

      – Продав, – каже, – 450 лопатками.

      – ??

      – Кого, – кажу, – продали?

      – Та ви ж про шинель?!

      – Про яку там шинель?! Де-Шанель! Новий француський презідент. Вибрали оце недавно.

      – А-а-а-а! Вибрали?! Недавно?! Що з того? І банк запечатали теж недавно. Прощайте. Поцюлуйте його в вічі, а він вас хай цмокне двічі. Та будете родичі: Де Шанель!

      Людина, як бачите, зовсім не знайома з останніми закордонними міжнародніми подіями.

      Ну, як тут не напишеш?

      Звичайно, не буду ж я робити огляд міжнародньої політики всього світу. Я лише буду говорити про ту політику, що «отут» у мене сидить. «Отут» – це значить – на потилиці.

* * *

      Східне питання.

      Значить, так.

      У Франції був Жорж Клємансо.

      В Англії, на жаль, ще й досі є Лойд Джордж.

      Хоч останній і каже, що ніби хоче на покой, але бреше – не хоче.

      Одріжняються вони оден од другого, як ви бачите, лише тим, що в одного «Жорж» стоїть спереду, а в другого – ззаду.

      Так оці два Жоржі вирішили розв’язати східне питання в той спосіб, щоб відбудувати «Єдиную недѣлимую».

      Наймили для цієї справи трьох дурнів. Колчака, Юденича та Денікіна.

      Большовики за нашою допомогою по черзі набили морду всім трьом.

      Тоді ті ж самі Жоржі наймили четвертого.

      Четвертий теж лізе, висовує потроху й свою. І його буде бита.

      Оця вся процедура зветься тепер політиками:

      – «Найболючіше питання Сходу».

      Чому – «найболючіше»?

      – А ви як гадаєте? Як по морді б’ють, то хіба болить?

      – Болить!

      – Тому й «найболючіше»!

* * *

      Друге політичне з’явище, яке цікавить нас також як і інших, це – Версальський мир і його наслідки, що, як кажуть, вирішив питання Заходу.

      Це справа така.

      Зібралися у Версалі представники Антанти і закликали представника ворожої Німецької Держави, щоб помиритися.

      Прийшов бідолашний Карло Карлович. Один представник Антанти вхопив Карла Карловича за горло, другий за ноги, а третий вперся йому колінком у живіт.

      – Ну, що, – кажуть, – Карло Карлович, биться чи мириться? Миришся?!

      – Ja! Ja! Bitte! Bitte! Рятуйте, хто в Бога вірує!

      – Bitte, кажеш? Тото-ж! Ну, йди! Значить, ми з тобою помирилися!

      Вийшов Карло Карлович за ріжок, обернувся, та кулаком:

      – Почекай, бісової віри Антанта, я тебе помирюсь!

      Поїхав додому, і тепер у нього армія більша, як у міліон багнетів.

      Так що ще довгенько дияконові в церкві доведеться возглашати:

      – «І мира мирові у Господа просим!»

* * *

      Третий цікавий мент у міжнародній політиці – це вибори презідента Франції.

      Тут справа вийшла дуже серйозна.

      Розумієте,