Притулок. Вікторія Андрусів

стало, же так на ня шатуєте[21]?

      – Вижу, же з вароша, Мітю. йди Васильові помочи – бичок наш цілком удурів уночи. Так собов намітував[22], же стайню зубалив[23]. Як би го Василь не боронив, та, видав, доведеться забити. Тать шо стоїте, як засватані? Пойте у хижі[24]…

      Я зрозуміла, що останнє було сказано до мене, і несміливо увійшла до хати. На печі парували баняки з запашним варевом, підлога рябіла смугастими домотканими килимками, з кутка на мене глипало двійко допитливих оченят.

      – Ану лем, гай, Іванку, до студні, принеси паніці черствої[25] води. Най ся нап’є з путя[26]… І двійко очей, що належали беззубому Іванкові, відірвавшись від нехитрої забави, метнулися у бік дверей, а далі, прихопивши бляшане горня, хлопець кулею вилетів на подвір’я.

      – Як ся вам туй у нас любить? Екзотика, ге? У вароші такого не увидите…

      Я поволі почала звикати до місцевої мови:

      – У вароші зате нема такого чистого повітря, як у вас, а ще бракує привітних людей.

      Оксані сподобалась відповідь. Перехопивши у малого повне горня, вона піднесла його мені, підставляючи під дно ту саму рапату долоню, що простягала для привітання, аби не розхлюпати.

      – Єдине, до чого треба звикнути – це до холодних гірських вечорів і ночей, – вела далі я, – тож хочу забігти до вашої крамниці… Дуже вже ноги мерзнуть…

      – йой, та у бовті[27] ви штрімфлі[28] не купите, то лем по людях ся треба звідати[29]… Ану лем заждіть… І вона метнулася за двері зі скляною шибкою, завішеною фіраночкою, що вели у іншу кімнату. За мить Оксана повернулася, тримаючи в руках добротні вовняні шкарпетки. – Но позирайте[30]! Сама м путала[31]… На осінь так ся їм зрадуєте, гибисьте путьом найшли[32].

      Я ані слова не зрозуміла з усього почутого, окрім одного: шкарпетки вже мої.

      Окрім обновки я ще отримала слоїк[33] з малиновим джемом («лекварь вам ся тоже пригодить, у туй дурці всьо ся пригодить, не приведи Господи») і, збита з пантелику відмовою взяти за все бодай якісь гроші, пішла шукати «бовт» у вказаному гостинною Оксаною напрямку.

      Крамниця справді виявилась напівпорожньою, продавчиня нудилася без роботи, сиділа просто на прилавку і, чеберяючи ногами, лущила насіння. У «бовті» я придбала: господарське мило, пральний порошок вітчизняного виробництва, невеличкий лавор (як нарекла продавчиня таз для прання), зубну щітку сумнівної якості, зубну пасту «М’ята», голки, нитки, зв’язані у пучечок свічки,

21

Шатуєте – поспішаєте (діал.)

22

Намітував – кидав собою (діал.)

23

Зубалив – знищив (діал.)

24

Хижі – кімнати, покої (діал.)

25

Черствої – свіжої (діал.)

26

З путя – з дороги (діал.)

27

Бовт – крамниця (діал.)

28

Штрімфлі – шкарпетки (діал.)

29

Звідати – запитати (діал.)

30

Позирайте – подивіться (діал.)

31

Путала – плела, в’язала (діал.)

32

Гибисьте путьом найшли – ніби на дорозі знайшли (діал.)

33

Слоїк – банка (діал.)