Название | Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 |
---|---|
Автор произведения | Группа авторов |
Жанр | Биографии и Мемуары |
Серия | Бібліотека української літератури |
Издательство | Биографии и Мемуары |
Год выпуска | 2020 |
isbn | 978-966-03-8951-9, 978-966-03-9123-9, 978-966-03-9165-9 |
Кончили ли вы печатать вашу книгу? Если кончили, то ради самого Аполлона и его прекрасных бессмертных сестер пришлите мне экземпляр. Я теперь читаю так, что попало, здесь даже порядочно читать невозможно. Старыми, разбитыми журналами пробавляюсь, и за то спасибо добрым людям.
Еще раз прошу вас, мой чтимый, мой искренний друже! Простите мне мое невольное прегрешение. Не поставьте в вину мне мое долгомолчание. Я хотя и представил вам причину моего тупого безмолвия, но никакая причина не извиняет невежливости. Еще раз простите и любите сердечно, глубоко полюбившего вас
Т. Шевченка.
Нижний Новгород.
1858,
февраля 16.
267. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка
16 лютого 1858. Нижній Новгород
1858.
Батьку отамане кошовий!
Письмо твоє од 7 августа того року із Єкатеринодара получив я 10 февраля сього року, аж у Нижньому Новгороді. Попошукало-таки воно мене немало часу та спасибі, що хоч коли-небудь, а все-таки найшло. А то вже я не знав, що й думать про тебе. Думав уже, нехай Бог милує, чи не занапастив ти де-небудь своєї доброї голови на тому іродовому Кавказі. А тепер, слава Богу, бачу, що ти живий і здоровий і з жінкою, і з діточками своїми. Нехай їх Бог ховає на многі літа! У мене була думка пробраться до тебе на хутір, – та ба! так думкою і осталась. Од 16 мая до 2 августа не давали знать із корпуса в укрепление о тій свободі. От катові! іродові душі! Мало їм було десяти літ. Кров холоне, як згадаю.
З августа вирвався із того каторжного укрепления і через море Волгою прямував на столицю. Я боявся застрять у тебе