Драми. Улас Самчук

співчуття і жаль: «Шкода цього енігматичного пасинка блискучої родини Косачів і хотілося б чимось йому помогти, лишень його вдача така невловима, екстравагантна, що до нього просто немає достіпі і нічого не лишається, як оставити його напризволяще стижій, у яких він обертається і в яких найкраще почувається»[28]. Дружня і тепла відповідь У. Самчука розчулила «enfant terrible de Kossach», взаємини двох митців стали більш толерантними.

      Однак кореспонденція Ю. Косача цікава передовсім окремими міркуваннями про драму «Шумлять жорна». Уже на початку листа він згадує інцидент у Реґенсбурзі, пов’язаний із висловлюваннями щодо «пісеньки Гірняка» і драми У. Самчука, що були «злісно інтерпретовані» і сприйняті як «злобний випад» на адресу останніх. Ю. Косач наполегливо переконував, що це був лишень «жарт (у зв’язку з загальним настроєм)»: «Я хотів сказати, що от, мовляв, у такій атмосфері краще співати такі пісеньки, ніж писати такі серйозні драми. Вашого твору я не збірався ні осуджувати, ні критикувати, ні хвалити. Мою об’єктивну думку я висловив Блавацькому й Ви можете про це переконатись. Є впрост підлістю інсинувати мені якісь глузування з того твору Вашого і т. п.»[29]. Визнавши актуальність Самчукової драми, Ю. Косач у цьому ж листі висловив окремі міркування щодо її художньої вартості: «[…] третя дія Вашої п’єси є для мене очевидно такої високої вартості, що треба бути дійсно скрайньо суб’єктивною людиною, щоб цього не визнати; в першій дії (яку я знаю[30]) мені здається (на мій смак, розуміється) не розкрито цілковито таємниці дії, але – і все це може потвердити Вам і Блавацький і інші з його театру, з ким говорив – певен її дуже великого сценічного успіху»[31].

      Усі видавничі перипетії закінчилися тільки 2012 року, коли виходом п’ятнадцятої книжки бібліотечки літературного музею Уласа Самчука (а нею, власне, і була драма «Шумлять жорна») у Рівному відзначили 107-му річницю від дня народження письменника[32]. Книгу видали в громадському видавництві «Азалія» Рівненської спілки письменників коштом подружжя Оксани і Яро слава Соколиків – офіційних розпорядників спадщини У. Самчука. Згодом з’явилася на сьогодні єдина рецензія «Чи перетруть нас жорна?» П. Кралюка, де з-поміж іншого автор слушно зауважив: «[…] наші люди, зокрема інтелігенти, не виявляють достатньої стійкості, шукають для себе “визволителя”, який рано чи пізно перетворюється для них у тирана»[33].

      Драма «Шумлять жорна» присвячена боротьбі українського народу в часи гітлерівської окупації (дія відбувається 1942 року). У. Самчук намагався подати картину тогочасного життя представників різних українських прошарків, окреслити головні ідеї, які видавалися їм найважливішими. Розгорнутий окупаційними військами терор набрав нестримних обертів; більшовицький СССР намагається через своїх агентів впливати на українське населення окупованих територій. Одного з агентів викрито, і він постає перед справедливим судом партизанів. Тут і приходить до українців розуміння, що всі сподівання на чиюсь допомогу

28

Там само. – С. 274–275.

29

Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 271.

30

Очевидно, саме першу дію У. Самчук читав на згадуваній у статті конференції.

31

Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 274.

32

Самчук У. Шумлять жорна: драма / У. Самчук; підгот. до публік. І. Нагорна. – Рівне: Азалія, 2012. – 60 с.

33

Кралюк П. Чи перетруть нас жорна? [Рецензія] / П. Кралюк // Погорина: літ. – краєзн. журн. Рівненщини / голов. ред. Є. Цимбалюк. – 2012. – № 20/21. – С. 250.