Драми. Улас Самчук

п’єси розгортається на матеріалі морально-етичних проблем, які гостро постали перед європейською спільнотою в 1930–1940-ві роки і були пов’язані з початком Другої світової війни і проголошеними нацистами концепціями Нової Європи, місця арійських і неарійських народів у світі, чистоти раси тощо. Власне, до цих проблем У. Самчук повернеться в публіцистиці воєнних років і мемуарах повоєнної доби, а для 1940 року, коли було розпочато «Жертву пані Маї», це було справжнім новаторством. Очевидно, випробовуючи своїх героїв на міцність і вірність обраним постулатам, письменник намагався спрогнозувати їхню майбутню долю, а відтак – змусити свого сучасника розважливо поставитися до світу, в якому він живе, і до нових ідей, що претендують на статус непогрішимих.

      У центрі твору перебуває тридцятилітня пані Мая, яка прагне якнайскоріше розв’язати важливу для неї проблему – знайти гідного чоловіка і народити йому здорових і розумних дітей. Однак її обранець Альберт Сам, виконуючи офіцерський обов’язок, полетів за рівник (екватор). Мая намагається відшукати достойного мужа серед своїх знайомих і, не відповідаючи на почуття директора великого підприємства Едуарда Гріна, починає гру із закоханим у неї Фріцом Кольбертом, який після поранення на Східному фронті приїхав у відпустку. Проблема здобування щастя пов’язана з існуванням двох любовних трикутників, у яких задіяна Мая (Сам – Мая – Грін і Мая – Фріц – Ада), й ускладнена певними приписами життєвої філософії головної героїні. Пані Мая висловлює цікаві думки з приводу справедливості війни, чистоти раси, нижчості культури східних народів щодо німецької, долання низьких інстинктів розмноження, активної боротьби за своє щастя тощо. У полеміку з нею втягуються всі персонажі драми не стільки для того, щоб заперечити щось, як для того, аби продемонструвати власне бачення суті обговорюваного. У. Самчук прагне виявити морально-етичні принципи своїх героїв і зіставити з конкретними вчинками кожного з них.

      Знайомство з головною героїнею відбувається у пролозі, що відкриває драму. Пані Мая постала перед прихильним до неї судом, який має на меті не стільки засудити її за незрозумілий вчинок, скільки з’ясувати глибоко трагічні обставини, що спонукали «високорозвинену, здібну, освічену людину европейської культури» до нього. Така нетрадиційна побудова сюжету дала можливість У. Самчуку тримати реципієнта в постійній напрузі, щораз загострювати його увагу на окремих репліках, вчинках, жестах персонажів, провокуючи передбачити, до якої насправді жертви вдалася пані Мая.

      Драматург вважає за потрібне якнайбільше розповісти про героїню і використовує для цього різні засоби. Скажімо, у ремарках завжди наголошує на її портретних деталях, де підкреслено молодість, красу, поставу, витонченість смаку. Іноді автор вдається до промовистих деталей, які стосуються не стільки зовнішнього, скільки духовного єства героїні. Так, свою служницю Міці пані називає ім’ям диктаторки Римської імперії Лівії, «під пантофлем якої