Серце не обдуриш. Зоряна Лешко

до ноутбука і назад вмираюче з цікавості її друге я.

      Екран привітав Лесю заставкою з підтягнутою фітнес-дівою та написом: «Працюй над собою. Ніхто з першого погляду не закохається у твій багатий внутрішній світ».

      – От саме випала нагода спочатку внутрішній світ і представити. Так! Якщо ніхто не написав, одразу видалю анкету й пошлю Ярину лісом.

      Сто тридцять чотири повідомлення.

      Леся оторопіло дивилась на екран і раділа. Ще й доби не минуло, а лічильник повідомлень уже зашкалює. Але як тільки почала переглядати, радість змінилася злістю й роздратуванням. Із першої півсотні залишила лише чотирьох, решта пішли в чорний список. Інтим пропонували – і просто так, і за гроші, причому і їй, і з неї.

      – Бувають же такі придурки… І на цьому сайті Оксана знайшла нормального мужика? А Ярина шукає законспірованого принца? Жах! І як я погодилась на цю нісенітницю? Та тут навіть просто поспілкуватись нема з ким!

      Однак, тамуючи злість, вона продовжувала переглядати повідомлення. Якщо вже й видаляти анкету, то потрібно набратись отрути й ґрунтовно пояснити Ярині, чому вона не братиме в цьому участі.

      А тобі пасує нік.

      Леся спіткнулась об речення. Як не дивно, але він єдиний, хто помітив зв’язок між ніком і її рудим волоссям.

      Дякую.

      Відповіді не було, значок «онлайн» не блимає, отже, він не на сайті й можна швиденько переглянути його профіль, суто з цікавості – а раптом це екземпляр для Ярини?

      Мрійник, 25 років, неодружений, люблю міцну каву, чорний шоколад, осінній ліс, шукаю споріднену душу з родзинкою і перцем.

      Леся усміхнулась. Цікаво, з гумором і трішки нахабно. Вона просто не змогла втриматись:

      Цікавий суповий набір)))

      Майже миттєво їй стало не по собі. Це ж вона фліртує з ним, даючи привід знову написати. Хоча все так і було задумано, але Леся почувалась так, ніби чинила щось погане. А ще вдень переконувала себе, що все нормально й це просто розвага, про яку ніхто не дізнається.

      Раптом вона побачила фото й завмерла, вдивляючись. Щось невловимо знайоме було в цій усмішці, ніби вона вже бачила її раніше… І погляд ледь примружених проти сонця очей, і дерева за його спиною…

      Я вірю, що існує ідеальна жінка, призначена саме мені.

      Пролунав сигнал повідомлення, і Леся мало не підстрибнула з несподіванки. У першу секунду їй захотілось закрити ноут і чкурнути від нього геть, але в останню мить втрималась. Нехай вона не помітила, як він зайшов на сайт, але почуватись, як застукана за підгляданням школярка, просто смішно. Він не знає її, вона не знає його, веб-камери не ввімкнено. Крім цього, Лесю чомусь зачіпало те, що він писав.

      А якщо призначена саме тобі жінка виявиться неідеальною?

      Виключено.

      Звідки така впевненість?

      Бо я буду бачити її такою.

      Леся розізлилась, але не могла зрозуміти причини. Проста фраза викликала в ній бурю емоцій – від бажання розплакатись