Крижане кохання ГУЛАГу. Галина Горицька

що здорового глузду вистачить, аби якось усе те пережити…

      На щастя, вже навіть тоді, в ті химерні часи «радянської єдинокревності народів», існувала й інша кревність.

      «Зустріч»

      В науке нет широкой столбовой дороги, и только тот достигает ее сияющей вершины, кто не страшась усталости, карабкается по ее каменистым тропкам.

К. Маркс

      Микола Ахтимонович, перебуваючи в доброму здоров’ї, при тямі, в гарному гуморі й абсолютному незнанні щодо того, кому насправді він доводиться сином, радісно плескав у долоні на випускному коханої Галі. Та аж так, що весь бузок у букеті поламав. Починалося безжурне (принаймні для декотрих) гаряче літо п’ятдесят четвертого.

      Настрій в нього був просто чудесний. Нарешті в його житті сталися зміни, котрих він давно чекав і прагнув. Ще зранку, доки Галя спала, він перетягнув із ніжністю її листи атласною стрічкою й обережно вклав у свій шкіряний планшет. Потім, після деяких роздумів, наважився таки перечитати кілька листів того періоду, коли вони були не разом, і серце його стислося від болю. Ох, як же вони сварилися в тій епістолярній переписці…

      13/IV – 53 р. Здраствуй, Миколо!

      Одержала два твоїх листи за 4 і 5 квітня, щиро дякую.

      Одержала ще в п’ятницю, але не могла відписати до сьогоднішнього дня. Я тобі писала, що маємо слухати «Запорожець за Дунаєм». В четвер була в театрі. Там була китайська делегація вчених. Серед китайців були молоді дівчата і хлопці. Наші дівчата обмінялись комсомольськими значками. Це було так торжественно, а мені сумно, я завжди ношу значок, а це як на зло не взяла. В кінці опери китайські дівчата піднесли букети живих квітів артистам. Взагалі було дуже хороше. В четвер готувались до двух семінарів: по матеріалах XIX з’їзду і психології. Приїжджала комісія з Москви, а в нас не було конспектів при собі, бо в кожного є книжки. А тепер буде гриміти ІІІ курс педфаку в газетах, чого ніколи не було.

      В п’ятницю було теж два семінари по історії педагогіки і спецсемінар з психології. Мене визвали і все благополучно. В суботу семінар по політекономії і так кожен день. Вчора їздили в Мотовилівку до Калабаліна (Карабанова за «Педагогічною поемою»[23]), вихованця Макаренка і тепер завідувача дитячого будинку. Ми привезли дерев-абрикосів і посадили. Це як подарунок дитбудинку.

      Калабалін має 50 років, ще дуже красивий, життєрадісний, бадьорий, працьовитий. Взагалі це людина – втілення сили волі, мужності, настирливості, справжній педагог, який живе одним життям з дітьми. Взагалі то всього не напишеш. Він навіть носить одяг такий, як носив Макаренко. Семен Афанасєвич прочитав нам спогади про життя в дитинстві, в колонії Макаренка[24], свій життєвий шлях до сьогоднішнього дня. Багато цікавого розповідав, про що ніде не написано. У нього є троє дітей, найменший син Антон Семенович, як Макаренко. Як сказав Калабалін «интересная выдумка». Провів нас до станції і довго махав нам рукою, аж поки його не стало видно.

      Я ще тобі усно розповім багато. Вчора

23

Широко відомий твір радянського педагога і письменника А. Макаренка.

24

«Педагогічна поема» містить оповідь від першої особи (А. Макаренко) про перевиховання неповнолітніх правопорушників у дитячій трудовій колонії під Полтавою, творцем і керівником якої в 1920-ті рр. був сам автор. Описано досвід створення повної педагогічної системи на прикладі колонії для неповнолітніх, перетвореної в дитячу трудову колонію з частковим самоуправлінням.