Щоденники 1913–1923 рр.. Франц Кафка

краще попустити собі віжки в малому, ніж у великому». Відповідно до своїх переконань я витлумачую листа на користь нареченої, зі схвальними думками.

      Учора А. був у Шлюкенау. Сидить цілісінький день з нею в кімнаті, тримаючи в руці згорток з усіма листами (єдиний його багаж), і все випитує її й випитує. Нічого нового не довідується, за годину до від’їзду питає: «А світло, коли цілувалися, не горіло?» – й чує невтішну новину: коли цілувалися (вдруге), В. погасив світло. В. щось креслив по один бік столу, Л. сиділа по другий бік (у кімнаті В. об одинадцятій вечора) й читала вголос «Асмуса Семпера». Тут В. підводиться, підходить до скриньки щось узяти (Л. гадає – циркуля, А. гадає – презерватива), тоді раптом гасить світло й накидається на неї з поцілунками, вона падає обличчям у канапу, він хапає її за руки, за плечі, примовляючи: «Поцілуй мене!»

      При якійсь нагоді Л. каже: «В. дуже безпорадний». А іншим разом: «Я його не цілувала», а ще іншим: «Мені здавалося, я лежу в твоїх обіймах».

      А.: «Адже я мушу знати правду. (Він виношує думку повести її до лікаря на обстеження.) А що, як першої шлюбної ночі я дізнаюся, що вона брехала? Може, вона така спокійна тільки через те, що він скористався презервативом».

      Лурд: нападки на віру в чудеса – це нападки й на церкву. З таким самим правом він міг би повсюди виступати проти церков, процесій, сповідей, негігієнічних процедур, позаяк не можна довести, що молитви допомагають. Карлсбад – іще більше шахрайство, ніж Лурд, тільки Лурд має ту перевагу, що туди їдуть із найглибшою вірою. А як стоять справи з упертими думками щодо операцій, сироваткового лікування, щеплень, ліків?

      I все ж таки: величезний шпиталь для бездомних тяжкохворих; брудні ночви у баптистеріях; підводи, що чекають на спеціальні потяги; лікарські комісії; величезні хрести з електричних лампочок на горах; папа щороку одержує по три мільйони. Мимо проходить священик із дароносицею, якась жінка на ношах кричить: «Я здорова!» Її кісткові сухоти залишаються без змін.

      Двері трохи прочиняються. З’являється випростана рука з револьвером.

      Тюргайм, II, 35, 28, 37: нема нічого солодшого, ніж кохання, нічого веселішого, ніж кокетування; 45, 48: євреї.

      10 лютого. Одинадцята година, після прогулянки. Свіжіший, ніж звичайно. Чому?

      1. Макс сказав, що я спокійний.

      2. Фелікс збирається одружитись (посварився був із ним).

      3. Я залишуся сам, якщо Ф. мене все ж таки не хоче.

      4. Запрошення від пані X. і роздуми про те, як я їй відрекомендуюсь.

      Випадково пішов не звичайним шляхом, а протилежним, а саме Кеттенштеґ, Градчин, Карлсбрюке. Звичайно я на цьому шляху мало не падаю, а сьогодні, йдучи з протилежного боку, ніби трохи підвівся.

      11 лютого. Нашвидку перечитав «Ґете» Дільтея, неймовірне враження, захоплює цілком, чому не можна спалахнути й згоріти у цьому вогні? Чи піти за велінням, навіть якщо його не чуєш? Сидіти в кріслі посеред своєї порожньої кімнати й дивитися в паркет. Закликати в гірській ущелині «Вперед!» і чути з усіх бічних