Пригоди Аліси в Дивокраї. Льюїс Керролл

вас і справді довгий, але чому сумний – ніяк не збагну.

      І, доки Миша говорила, Аліса не переставала гадати, до чого тут мишачий хвіст.

      Тож історія Миші в її уяві прибрала десь та кого звивистого вигляду:

      Стрів[2]

      Мурко мишку

      в хаті і почав

      їй казати: «Я тебе

      позиваю, ходім,

      мишко, на суд;

      відкладать

      не годить-

      ся: будем

      нині су-

      диться,

      бо на мене

      з безділля

      напав уже

      нуд». Каже

      мишка Мур-

      кові: «Що за

      суд безго-

      ловий?

      Ні судці, ні

      підсудка

      ми не

      знайде-

      мо тут».

      «Сам я вис-

      туплю хутко

      за суддю

      й за під-

      судка;

      вже

      і ви-

      рок

      го-

      то-

      вий:

      то-

      бі,

      ми-

      ш-

      ко,

      ка-

      пу-

      т

      !

      – Ти не слухаєш! – гримнула на Алісу Миша. – Про що ти думаєш?

      – Вибачте, будь ласка, – сумирно сказала Аліса. – Ви вже, мабуть, чи не на п'ятій звивині зі слів?

      – На п'ятому з ослів! – люто крикнула Миша.

      – На п'ятому з вузлів? – спантеличено перепитала Аліса. – Ой, дайте, я допоможу розплутати!.. (Вона завжди готова була стати комусь у пригоді.)

      – Нема що давати! – сказала Миша, підвівшись і йдучи геть. – Знущаєшся, так? Наплела сім мішків гречаної вовни!

      – Я ж не зумисне! – промовила бідолашна Аліса. – Ви така вразлива, далебі!

      Миша тільки забурчала у відповідь.

      – Будь ласка, верніться і докажіть свою історію! – гукнула їй услід Аліса.

      – Будь ласка! – загукали хором усі решта.

      Але Миша лише роздратовано тріпнула головою і наддала ходи.

      – Як шкода, що вона пішла! – зітхнула Лорі, тільки-но Миша зникла з очей.

      А стара Крабиха скористалася з нагоди, щоб напутити свою дочку:

      – Отак-то, рибонько! Це тобі наука: треба стримуватися в косючих ситуаціях!

      – Прикуси язика, мам! – огризнулося Крабеня. – Ти навіть устрицю виведеш із терпіння!

      – От якби тут була наша Діна, – голосно сказала Аліса, не звертаючись ні до кого зосібна. – Вона б швидко принесла її назад!

      – А хто така Діна, дозволь спитати? – озвалася Лорі.

      Аліса аж засяяла, бо ладна була день і ніч говорити про свою пестунку.

      – Діна – то наша киця. Вона так хвацько ловить мишей! А бачили б ви, як вона полює на пташок: раз – і нема!

      Ця тирада справила на товариство глибоке враження. Декотрі пташки відразу поспішили від біди чимдалі. Стара Сорока стала дуже ретельно кутатися в шалик, примовляючи:

      – Думайте, що хочете, але я мушу йти додому. Нічне повітря – не на моє горло!

      А Канарка тремтячим голосом почала скликати своїх діток:

      – Ходімо,

2

Історія Миші – чи не найвідоміший зразок т. зв. фігурних («емблемних», «мальованих») віршів англійською мовою. Такі вірші писали ще в Стародавній Греції.

Серед новочасних поетів, які віддали данину цій формі, такі відомі імена, як Стефан Маллярме (1842–1898), Гійом Аполлінер (1880–1918), Дилан Томас (1914–1953) та інші. В Україні традицію написання таких віршів започаткував Іван Величковський (бл. 1650–1701).

Л.Теніссон (1809–1892), англійський поет, якось розповів Керролові, що він склав уві сні поему про фей. Поема починалася довгими рядками, які поступово коротшали. Останні п'ятдесят-шістдесят рядків були двоскладові. Вважають, що ідея Мишиної розповіді виникла, можливо, під впливом цієї розмови.