Фауст. Иоганн Гете

з вулиць щемких оков,

      Із святобливого смерку церков —

      Вийшли всі до світла ясного!

      Глянь-бо, глянь, народу якого

      Розійшлось по садах, по полях,

      А ріка тече розлого,

      Вся в веселих, рухливих човнах.

      Од берега, до краю повен,

      Одчалює останній човен;

      Навіть з далекої гори

      Убрань мигочуть кольори…

      А он – селян святкові зграї,

      Тут люди раді, як у раї,

      І скрізь один лунає крик:

      Ось тут я справді чоловік!

      Вагнер

      Шановний докторе, із вами

      Приємно й корисно пройтись;

      А сам би я не зміг гулять між мугирями,

      Бо грубості я не виношу скрізь.

      Цей крик і зик, скрипки, скраклі

      Для мене зроду ненависні:

      Так репетують, мов їх гонять духи злі,

      І це в них гра, і це в них пісня!

      Селяни

      (танцюють і співають під липами)

      Ой пастушок прибравсь в танок,

      На жупанку – стрічок, квіток —

      Як мак той, процвітає…

      Під липою гульня вже йде,

      І всі танцюють, аж гуде —

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      То по-топ! Тупу-туп!

      Ще й скрипка витинає.

      Ось пастушок прискорив крок,

      Та шусть в гурток, та до дівок,

      І вже одну штовхає…

      Та обертається мерщій:

      «Агій, дурний, який швидкий —

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      То по-топ! Тупу-туп!

      Звичаю мов не знає!»

      Та пастушок її в кружок,

      Направо стриб, наліво скок —

      Плахіття тільки має!

      Розчервонілись – аж горять,

      Втомились – сіли спочивать,

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      То по-топ! Тупу-туп!

      Він дівку підмовляє.

      «Ой пастушок, голубчичок!

      Слова ж твої, як той медок,

      А не зведеш, буває?»

      А він її у гай веде,

      З-під липи ж їм танець гуде —

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      То по-топ! Тупу-туп!

      Ще й скрипка витинає…

      Старий селянин

      А, пане докторе, гаразд,

      Що й ви між нас у день оцей:

      Такий учений чоловік,

      А не цураєтесь людей!

      За це ж найкращий кухоль вам,

      Хоч покуштуйте наших вин, —

      Пиття вам згагу прожене;

      І, скільки в кухлі є краплин,

      Бажаю я, щоб стільки днів

      Вам Бог до віку приложив.

      Фауст

      За ласку дяку віддаю

      І за здоров'я ваше п'ю.

      Народ обступає їх колом.

      Старий селянин

      Еге ж, гаразд, що ви до нас

      У цей веселий день прийшли;

      Та ви і в інший, гірший час

      До нас прихильними були.

      Чимало є між нас таких,

      Що ваш покійний панотець

      Одзволив з пазурів чуми,

      Поклавши пошесті кінець.

      А ви, ще парубком, із ним

      З села ходили до села

      Між хворих, чумних мертвяків —

      Не брала вас недуга зла.

      Випробувань