Любий друг (збірник). Ги де Мопассан

перед очима покупців; і зразу замовив собі сотню, де поруч з прізвищем було позначене і його нове звання.

      Потім пішов до редакції.

      Форестьє зустрів його холодно, як зустрічають своїх підлеглих.

      – А, це ти, дуже добре. Якраз справи для тебе є. Почекай хвилин десять. Спочатку роботу кінчу.

      І взявся до початого листа.

      По другий бік великого столу сидів присадкуватий, блідий чоловічок, брезклий, грубезний, лисий, з білим блискучим черепом, і писав, уткнувши носа в папір через велику короткозорість.

      Форестьє спитав його:

      – Скажи, Сен-Потене, коли ти підеш інтерв’ювати наших добродіїв?

      – О четвертій.

      – Візьмеш із собою ось молодого Дюруа та втаємничиш його у своє ремесло.

      – Гаразд.

      Потім, звернувшись до приятеля, Форестьє додав:

      – Приніс далі про Алжир? Сьогоднішній початок мав великий успіх.

      Дюруа нерішуче пробурмотів:

      – Ні, думав, що ввечері встигну… така сила справ… я не міг…

      Той незадоволено знизав плечима:

      – Коли й далі будеш такий точний, то лихо твоєму майбутньому. Вальтер розраховував на твою статтю. Я сказав йому, що буде назавтра. Коли думаєш, що тут тобі гроші дурно платитимуть, так помиляєшся.

      Потім, помовчавши, додав:

      – Треба кувати залізо, поки гаряче, сто чортів!

      Сен-Потен підвівся:

      – Я готовий, – сказав він.

      Тоді Форестьє відкинувся на стільці, прибрав майже урочистої постави, даючи вказівки, і сказав, звертаючись до Дюруа:

      – Так от. У Парижі вже два дні пробувають китайський генерал Лі Ченгфу, що спинився в «Континенталі», та раджа Тапозагіб Рамадерао Палі, спинився в «Брістолі». Ви візьмете в них інтерв’ю.

      Потім звернувся до Сен-Потена.

      – Не забудь головних пунктів, що я тобі зазначив. Запитай генерала й раджу, якої вони думки про поведінку Англії на Далекому Сході, про колонізаційну й метропольну систему та про їхні надії на втручання з боку Європи, зокрема Франції.

      Він замовк, потім сказав кудись убік:

      – Крім того, читачам надзвичайно цікаво було б знати, що думають у Китаї та Індії про ці справи, що зараз хвилюють нашу громадську думку.

      І додав для Дюруа:

      – Пильнуй, як робить це Сен-Потен, з нього чудовий репортер, та вчись, як треба вивідувати все в людини за п’ять хвилин.

      Потім знову поважно взявся до писання з видимим бажанням визначити межу та показати місце своєму давньому товаришеві й новому співробітникові.

      Коли вийшли з кімнати, Сен-Потен засміявся й сказав Дюруа:

      – От штукар! Морочить нас. Ніби ми його читачі.

      На бульварі репортер спитав:

      – Може, вип’ємо чого?

      – Залюбки. Така спека.

      Вони зайшли до кав’ярні й замовили холодного питва. І Сен-Потен пустився в розмову. Розповідав про всіх і про газету з безліччю цікавих подробиць.

      – Патрон? Справжній жид! А жида, знаєте, не переробиш. Що за раса!

      І розповів про його дивну скупість, властиву синам Ізраїлю, про шагову