Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі. Сборник

і був, прийшов додому та й сидить за грубою. Приїхали й брати та й хваляться:

      – От так плигнув, – до половини терема!

      Дурень виткнув голову з-за груби та й каже:

      – Може, то я?

      Брати аж за животи беруться та сміються. Дурень і поліз знов за грубу.

      Стали збираться брати вдруге.

      – Дайте й мені кобилу, і я поїду! – просить дурень.

      – А та ж де? – спитали брати.

      – Здохла!

      Брати засміялись та й дали йому другу кобилу. Дурень убив і ту, обідрав шкуру та й кричить:

      – Сороки, ворони, свіже м'ясо!

      А сам вийшов у поле, запалив волосинку, – до його й прибіг кінь гнідий. Дурень і сказав йому:

      – Неси мене до царя!

      – Пане мій милий, пане мій любий! Лізь у ліве вухо, а в праве вилізь та бери мені гарне вбрання, а собі ще й краще!

      Дурень поліз у ліве вухо, а в праве виліз таким козаком! Кінь і питає його:

      – Як тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до половини дерев?

      – Неси поверх дерев!

      Кінь і поніс його поверх дерев. Нагнали вони братів, дурень і кричить:

      – Гей, ви! Простилайте сіряки, щоб кінь копитів не помазав.

      Брати й прослали сіряки. От розігнався кінь, як стрибнув, – на сажень до царівни не доплигнув, тоді назад і вернувсь.

      Як приїхав найменший брат додому, вліз коневі в праве вухо, а в ліве виліз таким дурнем, як був і перше; прийшов додому, заліз за грубу та й сидить. Прийшли брати та й хваляться тим, що бачили.

      – Може, то я? – сказав дурень з-за груби. Брати тільки засміялись.

      От збирались брати і втретє. Дурень і собі попросив кобилу.

      – А та ж де? – спитали брати.

      – Здохла!

      Вони дали й третю кобилу. Дурень обідрав з неї шкуру й кричить:

      – Сороки, ворони, свіже м'ясо! – та й кинув.

      А сам вийшов у поле та й запалив волосинку, – до його прибіг вороний кінь. Дурень і сказав йому:

      – Неси мене до царя!

      Кінь каже:

      – Пане мій милий, пане мій любий! Лізь у ліве вухо, а в праве вилізь, та бери мені убрання хороше, а собі ще краще!

      Дурень поліз у ліве вухо, а в праве виліз таким козаком, що й Господи! Кінь і каже йому:

      – Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до половини дерев?

      – Неси поверх дерев!

      Кінь як поніс його вище лісу, нижче хмари. От догнали вони братів; дурень і кричить:

      – Гей, ви, простилайте сіряки, щоб кінь копитів не помазав!

      Брати й попростилали сіряки. От кінь розігнався, як стрибонув, – доскочив до царівни. Найменший брат узяв у неї перстень, поцілував її та й поїхав назад. Як приїхав додому, поліз коню в праве вухо, а в ліве виліз таким дурнем, як був перше, прийшов додому та й заліз за грубу. Приїхали й брати та й балакають:

      – От так плига! Він хороший, та й кінь до його!..

      Дурень виткнув голову з-за груби та й каже:

      – Може, то я?

      – Чи не згубив ти останнього розуму? – засміялись брати.

      Дурень і поліз назад за грубу.

      Тим часом цар знов послав сказать, щоб збирались до його в дворець