Мисливські усмішки (збірник). Остап Вишня

все-таки лежати на канапі, вкритій ведмежою шкурою, й посміхатися:

      – Сам убив! Їй-бо, сам!

      1945

      Бекас

      Присвячую Г. І. Косарьову

      Бекас для охотника, насамперед, – собака!

      Я ж ніколи не думаю, що ви таке твердження зрозумієте безпосередньо!

      Ясна річ, що бекас – не собака, а птиця, але кожен мисливець знає, що полювати бекаса без собаки, це все’дно, що справляти весілля без музики.

      Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те, що не їстимете, а навіть не бачитимете.

      Значить, давайте про… бекаса.

      Бекас – невеличкий болотяний птах, сіренький, з біленьким на пузці пір’ячком, дуже меткий, із дуже довгим дзьобом, довгенькими ногами, зривається з характерним для нього криком і летить, навіжений, ніби він перед тим, як злетіти, випив мінімум двісті грамів: зигзагами.

      Який же він смачний, смажений бекас!

      Делікатес!

      І, – майте на увазі, – бекас – це один з тих небагатьох сортів дичини, яку засмажують разом з уздром, з потрухами: дзьобика його під крильце, трішечки масла – і в піч.

      Не дай бог, потім сметанки та, не дай бог, іще чого-небудь, – це такая – вам кажу – симфонія, що… давайте зараз же їхати на бекасів…

      І знову ж таки: бекас без собаки і не делікатес, і не симфонія, бо без собаки – нема бекаса.

      Значить, давайте про… собак!

      Що таке собака – ви всі знаєте: голова, чотири ноги, хвіст і гавкає.

      Трохи докладніше про породи мисливських собак і, оскільки йдеться про полювання бекаса, – значить, – про лягавих собак.

      Такі є породи:

      а) Лавераки.

      в) Гордони.

      c) Ірландські сетери.

      d) Пойнтери.

      e) Континентальні лягаві.

      f) Грифони.

      g) Спанієлі.

      h) Пудель. Тепер ця порода переродилася скрізь на «пунделя».

      Яка порода з них найкраща?

      Та, з якою полюєте ви.

      Коли придбаєте собі, приміром, лаверака, – то такого лаверака ні в кого не було і не буде.

      – Ну, який собака! Не собака, а Едісон! Факт! Та послухайте, що я вам розкажу. Полювали ми…

      І пішло, і пішло…

      Хочете – слухайте, хочете – не слухайте, але такого собаки таки насправді не було і не буде.

      Якої ж породи собаку посовітувати вам придбати?

      Такої, яку ви вже придбали або хочете придбати.

      Охотник-початківець, не зв’язаний мисливськими родинними традиціями, придбавши рушницю, шукає собаку.

      Теща його, прекрасна завжди бабуся, почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, ласкаво й привітно (як і завжди теща) говорить, сильно натискуючи при розмові на шиплячо-свистячі приголосні:

      – Ссссетера треба! Шшшшшикарний сссобака в Акуліни Кузьмінішшшшни! Дуже сссстойки робить! А, головне, акуратний, чистун. Я попрошшшу Акуліну Кузьмінішшшшну! У неї шшшшвидко ццццуценята будуть! Якщо, на щщщастя, не позззздихають! Дуже породисті ццццуццценята!

      За місяць чи за два вам принесуть од Акуліни Кузьмінішни