Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

і світло її дванадцяти ламп розбивалося на гострі промінчики важкими кришталевими гронами.

      Розмова за столом не склалась. Костиганов вислухав історію нападу за версією Свіритеня і не поставив жодного запитання. Брат Олександр поцікавився, на якому транспорті брат Пітер добрався до Храму. Почувши, що той приїхав на мотоциклі, доглядач доповів присутнім, що для молоді із найближчих селищ крадіжки мотоциклів є одною з улюблених розваг. Костиганов запевнив його, що сучасний дорогий мотоцикл захищений від крадіїв – а тим більше, від сільських кримінальних аматорів – не гірше за космічний корабель. Деякий час після цієї самовпевненої заяви всі присутні мовчки сьорбали теплий чай.

      – Треба до свята з цим усім розібратись, – перебив мовчанку Свіритень.

      – А коли свято? – поцікавився Лавр.

      – За тиждень, – відповів Корецький. – На вершині літа. Сюди приїде багато братів. Звісно, брат Михайло має рацію. Бажано, щоби їм нічого не загрожувало.

      – Мало часу, – сказав Лавр. – У нас, як ви самі розумієте, поки що немає нічого конкретного.

      – У вас, – поправив його Костиганов. – Це у вас немає, Лавре Станіславовичу.

      – А у вас?

      – Скажімо так, є певні припущення.

      – Ви значно спростили би нам розслідування, якби поділилися цими припущеннями.

      – А якби ми діяли незалежно один від одного? Поки що, зрозуміло, – брат Пітер тепер дивився просто Лаврові в очі. – Зрозумійте мене, я не ставлю під сумнів ваші можливості і ваш досвід. Аж ніяк. Але ж, погодьтеся, у кожного свої методи, а ситуація специфічна, можливо пов'язана з обставинами, далекими від компетенції працівників охоронного агентства.

      «Розумний пасажир і горбатого красиво ліпить», – оцінив співрозмовника Лавр, а вголос спитав:

      – То ви вже кимось уповноважені вести самостійне розслідування?

      – Я не заважатиму вам.

      – Чекай, брате Пітере, – втрутився Корецький. – Я нічого не знаю про якесь паралельне розслідування. Ніхто мені нічого не казав. Тобі хтось дав таке доручення, дав повноваження?

      – Так. Канцлер від імені Генеральної ради.

      – Повноваження розслідувати цей напад?

      – Так.

      – А Великий Майстер про це знає?

      – Мене не зобов'язали повідомляти про це Великого Майстра. Але вони там, нагорі, – Пітер направив вказівний палець кудись до стелі, – могли вже узгодити всі питання. Шефи мають мобільники і знають телефони одне одного. За кілька хвилин все можна вирішити. При бажанні, зрозуміло.

      – Мене не інформували про такі домовленості.

      – А вас обов'язково мають інформувати? – В голосі Пітера Лавр вчув іронію.

      – Якби Великий знав про твій, брате, приїзд сюди, він би мене обов'язково попередив, – твердо заявив Корецький, роблячи наголос на слові «обов'язково». На обличчі Романа Олександровича з'явився впертий вираз, від якого його різкі «пташині» риси стали ще різкішими. Корецький додав: – Ти мав сам зв'язатися з Великим і узгодити свої повноваження