Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

лютий погляд доглядача.

      – Тоді, – підбив підсумок Лавр, – покажіть мені, будь ласка, де розташовані згадані вами кабінети.

      – О Господи! – прошепотів брат Олександр. Йому, певне, ввижався вже не дощ, а ціла злива.

      Першим на другий поверх рушив старий мисливець. Лавр, Корецький і доглядач приєдналися до нього.

      Кабінет Великого Майстра займав торцеве приміщення в одному з кінців храмового «трансепту». Компанія зупинилась у приймальні перед дверима з дубового масиву, що вели до кабінету. Підлога приймальні була покрита червоним килимом з високим ворсом. Над секретарським столом височіла срібляста макінтошівська панель. За склом книжкових шаф Лавр помітив не тільки фоліанти у шкіряних палітурах, але й керамічні вироби з помпезною символікою. На стінах висіли великі портрети в золотих рамах. Серед зображених Лавр упізнав Симона Петлюру. На шиї у Головного отамана висіла блакитна стрічка з підвіскою у вигляді золотого циркуля.

      Свіритень перехопив його погляд і пояснив:

      – Це портрети колишніх Великих Майстрів. Ви напевно знаєте, що Петлюра був Провінційним Майстром України за часів Громадянської війни.

      – Ні, у школі нам про таке не розповідали, – посміхнувся Лавр. – А сам я масонами якось не цікавився. Упс.

      – Зараз не час для просвітницьких лекцій, – голос доглядача став ще скрипливішим. – І що ж ви хотіли, пане Грінченко, тут побачити? Зачинені двері?

      – Те, що я хотів, я побачив. А зараз я хочу намалювати план будівлі. Мені треба для звіту. План із розташуванням основних приміщень, входів, сходових кліток. Ви мені допоможете?

      – Спробуємо, – пообіцяв Корецький.

      Вони розклали на секретарському столі лист паперу і накреслили грубу схему.

      Лавр запитав:

      – Значить, у Храмі є лише два приміщення з обмеженим доступом, які обладнані сейфами, – кабінети Великого Майстра і Командора. Я вірно зрозумів?

      – Є ще сейф у підвалі, – повідомив брат Олександр. – Навіть не зовсім сейф, а така велика металева шафа. Ще є спеціальний сейф у готельному блоці, де мисливці зберігають зброю.

      – Спеціальний сейф для зброї?

      – Збройний сейф на чотири рушниці, – підтвердив Свіритень. – Зроблений на замовлення.

      – Що там тепер знаходиться?

      – Моя двостволка. Володимир «сайгу» забрав із собою.

      – Більше нічого?

      – Мисливський ніж, штук двадцять патронів, чехол, дві банки з пінкою, йоршики… А ще забув, там окремо лежить приціл. Цейсівський. І мій бінокль.

      – А що зберігається в підвальному сейфі? – Це питання Лавр адресував доглядачеві.

      – Не знаю.

      – А хто знає?

      – Офіційно там зберігаються ритуальні предмети для агап.

      – Для чого?

      – Для ритуальних братських вечер. Кожна регулярна вільномулярська робота закінчується такою вечерею. Вона називається агапою. Ключі від підвального сейфу має лише Великий Агапмейстер. Тобто той, кому за посадою доручено організовувати