Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

Працює лише камера над центральним входом.

      – Вони відступили до лісу?

      – Так, втекли до лісу. Наші їх не переслідували.

      – Зрозуміло. А у вас є здогадки, хто б це міг бути?

      – Ні.

      – Але в такої специфічної організації, як ваша, напевне, є вороги.

      – Що ви маєте на увазі під словом «специфічна»?

      – Ну, ви розумієте, я не хочу сказати про ваших нічого поганого, але існують різні думки.

      – Багато публікацій про нас базуються на спекуляціях наших недругів.

      – От бачите, ви самі визнаєте, що у вас є недружньо налаштовані опоненти. Тобто вороги.

      – Вороги є у всіх.

      – І хто ж вони, оті ваші вороги?

      – Є різні радикальні угруповання, які вважають нас відповідальними за негаразди в суспільстві. Різні маргінали, політики-популісти…

      – …християни.

      – Ви помиляєтесь, Лавре Станіславовичу. Я сам віруючий християнин. Щотижня ходжу до церкви. І всі брати вірять у Бога. Якщо людина не вірить у Бога, вона взагалі не може стати вільним муляром. Це записано у нашій Конституції. Ми не воюємо з Церквою, а вона не воює з нами. Є, звичайно, окремі екстремістські групи в церковному середовищі, але вони є всюди. У будь-якій релігійній течії, як ви розумієте, рано чи пізно виникає радикальне крило, яке пропагує непримиренність до всіх, хто інакше мислить, інакше трактує зв'язок із Богом.

      – Якщо ви такі білі і пухнасті, то чому тримаєте свою діяльність у таємниці?

      – А хіба ваше агентство не тримає свою діяльність у таємниці? Ви ж не вивішуєте отримані оперативні дані на Інтернет-таблоїдах.

      – Ми, Романе Олександровичу, займаємося питаннями безпеки. Ці питання за самою своєю природою вимагають конфіденційності.

      – А ми будуємо символічний вселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природою вимагають, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.

      – Невже? – Лавр вимкнув диктофон.

      – Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, є фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через посвяту. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Але лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.

      – Добре, Романе Олександровичу, припинимо цю дискусію. До моїх функцій не входить щось вам доводити, я повинен лише забезпечити безпеку вашої… вашого Храму. Тому мені необхідна вичерпна інформація про тих, хто потенційно міг би організувати вчорашній напад. Вона потрібна мені для роботи, а не задля цікавості чи там загального розвитку. Просте питання: ви можете надати мені таку інформацію?

      – Я попрошу братів, щоби для вас підготували аналітичну записку з цього питання.

      – О'кей. І чим швидше її підготують, тим краще.

      Решту