Гарна стратегія. Погана стратегія. Ричард Румельт

Ми рідко досягаємо цілей, які перед собою ставимо». Якби ви дотримували ланцюжка моїх аргументів, ви б зрозуміли причину цього нарікання. Гарна стратегія містить установку послідовних дій. Вони не є «деталями впровадження», а її силою та енергією. Стратегії, що не вміє визначити усі слушні та придатні негайні дії, бракує переломного компонента.

      Керівники, що нарікають на «проблеми впровадження», зазвичай плутають стратегію та установлення цілей. Коли процес розроблення «стратегії» є грою у постановку завдань на результат (яка частка на ринку, яка сума прибутку, яка кількість студентів, що закінчили виші, яка кількість відвідувачів у музеї), тоді виникає прірва між честолюбними планами та дією. Стратегія – це те, як рухатиметься уперед організація. Розробляти стратегію означає уявляти, як підвищити інтереси організації. Звичайно, керівник повинен ставити цілі й давати завдання іншим, уявляти, що треба робити. Проте це не стратегія. Якщо йдеться про те, як працює організація, будьмо чесні й годі гаяти час. Назвімо цей процес постановкою цілей.

      Мета моєї книжки – викликати у вас цікавість до різниці між поганою та гарною стратегією та подати руку допомоги на шляху до гарної стратегії.

      Гарна стратегія – це, по суті, логічна структура, яку я називаю ядром. Ядро стратегії містить три елементи: діагноз, політику керівництва та послідовні дії. Керівна політика визначає підхід до подолання перешкод, виявлених діагнозом. Вона схожа на дороговказ, що спрямовує вперед, однак не освітлює деталей подорожі. Узгоджені дії – це ретельно скоординовані та придатні для реалізації заходи, конкретний розподіл ресурсів та кроки для впровадження керівної політики.

      Опанувавши структуру та базові компоненти гарної стратегії, ви розвиватимете також здібності для виявлення поганої стратегії. Адже вам не треба неодмінно бути режисером, аби виявити поганий фільм. Так само не треба мати спеціальні глибокі фінансові або економічні знання для знаходження різниці між поганою та гарною стратегією. Наприклад, розглядаючи «Стратегію» уряду Сполучених Штатів стосовно фінансової кризи 2008 року, ви зрозумієте, що їй бракує суттєвих елементів. По-перше, у ній немає формального діагнозу хвороби, що спричинила цю кризу. Отже, не можна зосередитись на ресурсах та засобах лікування. Ресурси лише перейшли від громадськості до банків. Вам не потрібно бути доктором наук з макроекономіки, щоби вивести таке судження,– воно випливає з природи власне гарної стратегії.

      Погана стратегія – це не лише відсутність гарної стратегії. У неї свій спосіб існування та своя власна логіка, повітряний замок, побудований на хиткому фундаменті. Погана стратегія активно уникає аналізу проблеми, бо керівник свято вірить, що негативні думки стають на перешкоді. Керівники можуть створити погану стратегію, помилково вважаючи процес її розроблення вправами у встановленні цілей, а не рішенням проблеми. А ще вони уникають важкого