PRO БОУЛІНГ. Практичний посібник з боулінгу. Михайло Мондровський

можна знайти в Німеччині.

      У Франції, Англії і Іспанії також любили цю гру. Знайдені в Англії письмові згадки про боулінг відносяться до XII століття. Англійський боулінг, можливо, вніс певну ізюминку в саму суть гри, що потім відбилося на розвитку американського боулінгу.

      У XV столітті в Європі «катання куль» стало настільки популярним, що британські королі Едуард II і Річард II були вимушені заборонити цю гру серед солдат, оскільки вони на неї тратили набагато більше часу, ніж на вправи в стрільбі, фехтуванні і верховій їзді. І тільки потім, в колоніальні часи, ця гра була завезена в Америку.

      Поступово гра в кеглі (боулінг) придбавала популярність. Перші загальнодоступні боулінг-центри (алеї боулінгу) відкрилися в Лондоні у XV столітті. Сам термін «алея» означав закритий корт для боулінгу. Пізніше боулінг-центри стали розташовуватися поруч з суспільними місцями і місцями відпочинку (тавернами і готелями), оскільки там було більше бажаючих пограти.

      Постаті, як зіграли значну роль в історії Англії, віддали належне модному захопленню. Одним з них був сер Френсіс Дрейк, знаменитий англійський адмірал і мореплавець, обітнувший земну кулю, котрий жив в 1540—1596 роках. Він, частково прославився тим, що відмовився припиняти гру, коли йому доклали, що наближається невловима іспанська армія. Середньовічні хроніки свідчать: «В той час як Дрейк та інші офіцери англійського флоту захопливо грали в кеглі в безсмертному матчі на Плимут-Хоу, а відбувалось це пополудню 19 липня 1588 року, невелике військове судно ввійшло в гавань. Його командир доклав, що в ранком у берегів Корнуолла була замічена іспанська армада, але Дрейк настояв на продовженні матчу, заявив, що часу ще багато для того, щоб виграти гру і розбити іспанців».

      Неодноразово робилися спроби заборонити цю гру. У XVІІІ столітті один суддя намагався закрити всі місця в Лондоні і його околицях, де грали в Скітлз, Голландські кеглі і інші різновиди боулінгу. Тому в багатьох місцях стали грати в гру під назвою «Надути Правосуддя», в якій замість 9 кегель були вириті 9 ямок. Природно, судді і в голову не прийшло заборонити цю гру попри те, що вона сильно нагадувала боулінг. Гра відрізнялася тільки тим, що гравцям тепер треба було попасти в отвори кулею.

      У Нідерландах також грали в кеглі, і саме звідти у XVII столітті гра потрапила в Америку, всупереч поширеній думці про американське походження цієї древньої гри. Тоді в Америці її називали «Голландські кеглі» (Dutch pins). На території сучасного Нью-Йорку досі існує квартал «Боулінг Грін» (Bowling Green – лужок для гри в кулі), де жили голландські переселенці.

      Однак привілей поширення боулінгу в Новому Світі належить німцям. Перші поселенці з Німеччини з'явилися в 1683 році, до цього часу німці складали третю по величині етнічну групу білої раси в колоніях.

      Гра швидко завойовувала Америку – від зручних лужків до особняків великих промисловців, де стало модно встановлювати доріжку для боулінгу. Скоро люди почали грати