Історія нового імені. Элена Ферранте

Та не встигла я навіть спуститися до дверей під’їзду, як почула голосну лайку Стефано. Його голос був страшний, людожерський, як колись у його батька.

      17

      Уже повертаючись додому, я розхвилювалася за нас обох. А раптом Стефано її вб’є? А раптом Антоніо мене вб’є? Охоплена страхом, я прискорила крок, ідучи запиленими недільними вулицями, що починали порожніти перед обідом. Як же важко жити, як важко не порушити жодного з неписаних суворих чоловічих правил! Ліла, чи то з прихованим розрахунком, чи то просто на зло, принизила свого чоловіка тим, що пішла фліртувати на очах у всіх – вона, синьйора Карраччі! – зі своїм колишнім залицяльником Марчелло Соларою. Я мимоволі, тобто вважаючи, що чиню добре, подалася просити за Антоніо у тих, хто кілька років тому збезчестив його сестру, хто колись віддубасив його до крові і кого він сам колись сильно відлупцював. Зайшовши до нашого двору, я почула, як мене хтось кличе, і аж підстрибнула від несподіванки. То був він, чекав біля вікна, поки я повернусь.

      Він вийшов надвір, і я злякалася. Подумала: у нього, напевне, ніж. Але він розмовляв зі мною спокійно й відсторонено, весь час тримаючи руки глибоко в кишенях і не наважуючись їх витягти. Сказав, що я принизила його перед тими, кого він зневажає найбільше у світі. Сказав, що я виставила його телепнем, який ховається за жіночу спідницю. Сказав, що він ні перед ким не стане на коліна і краще сто разів відслужить в армії, краще вже загине там, аніж цілуватиме руку Марчелло. Сказав, що якби про це дізналися Пасквале й Енцо, то вони плюнули б йому в обличчя. Сказав, що кидає мене, бо нарешті у нього з’явився доказ того, що мені байдуже до нього і його почуттів. Сказав, що я можу поводитися як забажаю з синком Сарраторе, але не з ним. Він більше бачити мене не хоче.

      Я не змогла відповісти. Несподівано він витяг руки з кишень, затягнув мене до під’їзду і міцно-міцно поцілував у губи, у якомусь розпачливому пориві водячи язиком у мене в роті. Потім відступив, обернувся і пішов.

      Я піднімалася сходами додому, і в голові снували різні думки. Я подумала, що мені поталанило більше, аніж Лілі: Антоніо виявився не таким, як Стефано. Він би ніколи не зробив боляче мені, лише самому собі.

      18

      Наступного дня Лілу я не бачила, але несподівано мені довелося зустрітися з її чоловіком.

      Уранці я подалася до школи у поганому настрої: було жарко, уроки я не вивчила, спала мало. Не знала, як відсидіти заняття. Я видивлялася Ніно біля ліцею, хотілося пройтися з ним хоча б трохи, обмінятися кількома фразами, але його не було. Може, гуляв містом зі своєю дівчиною. А може, сидів у одному з тих кінотеатрів, що працюють вранці, цілувався з нею в темряві. А може, був у лісі на Камподімонте, насолоджувався з нею такими ж пестощами, якими я місяцями тішила Антоніо. На першому уроці мене викликали для опитування з хімії. Відповіла я погано й невпевнено, хтозна, яку оцінку мені поставили. І не лишалося часу, щоб її виправити: був ризик, що мені призначать перездачу на вересень. У коридорі під час перерви мене зустріла Ґальяні, почала вичитувати: що з тобою таке, Ґреко, чому не вчишся? А я тільки й знала, що повторювала: вчусь,