Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже

комусь там ще – уже й не знаю, що там тебе гризе зсередини. Але, Богу дякувати, кожний обирає свій шлях.

      – Усе відбувалося не так, – пробурмотів він.

      – Але в загальних рисах збігається?

      До нього долинав аромат кави, й між стільцем і кутком дивана-ліжка він спостерігав за округлими литками господині та її кумедними капцями у формі пінгвінів.

      – Гільзи не відповідають калібру Ламбера, – вела далі Бомпар. – Не знаю, чому я досі не забрала в тебе зброю, аби розставити всі крапки над «і».

      А він – нічичирк. У такі хвилини краще проковтнути язика.

      – Що тобі в голові перемкнуло, чому ти вліз у цю халепу? Я зі шкіри пнулася, щоб запхати тебе в Карний розшук, хотіла, аби ти нарешті жив, як усі люди, але ж ні, є речі, сильніші від тебе: вулиця, насилля, безлад.

      – Я їм допоміг.

      – Еге ж. Тобі просто пощастило: на тебе пожалілася тільки мати бідолахи, якого вбили з помпової рушниці, та ще й так, що всі це бачили. За тебе своїми боками відбуватимуть хлопці з Бригади боротьби зі злочинністю.

      Корсо на мить знову пригадав підлітка, якому відірвало обличчя. Майже чув, як його мати репетує арабською в освітлену ніч: ‘Іібні! ‘Іібні! ‘Аін гу? ‘Аін гу?

      – Стефане, – проказала вона лагідніше, – назви мені хоча б одну вагому причину, щоб я могла заплющити очі на всю цю історію.

      – Мене найімовірніше позбавлять права опіки над Таде.

      – Ти ніколи й не мав такого права, і якщо ти й далі так поводитимешся, тоді вже він сам ходитиме до тебе на цвинтар. Якщо дуже хочеться стріляти, вступай у RAID[39]. Лише не говори про батьківські обов’язки!

      – Я отримав перші висновки від адвоката Емілії, – напосідав він. – Вони мене змішали з брудом, і тепер я злий.

      – А чого ти сподівався?

      – Таде не повинен лишатися з нею.

      – Тоді розповідай усе, як воно є насправді. Вкажи на її недоліки. Збери на неї досьє. Ти коп чи хто, хай тобі грець!

      Він уже міркував над цим: провести своє розслідування щодо колишньої. Стеження, прослуховування, затримання на місці злочину… Він знав, як до цього підійти, але це був меч двосічний: зловживання владою, політичне переслідування тощо. А головне – він знову стикався з дилемою, бо не хотів лишати слідів, про які згодом довідається Таде.

      – Побачимо. Ти не могла б мені надати свідчення?

      – Стосовно чого?

      – Підтвердження того, що я зразковий батько.

      – Звичайно. Я саме так і вважаю.

      Схвальний відгук розтопив йому серце. Раптом у голові майнула думка, що документ, підписаний керівником Карного розшуку, може справити враження на суддю.

      – Дякую.

      – А зараз знайди мені того покидька, що спровадив на той світ танцівницю!

      Він натиснув на відбій. А тоді до кімнати зайшла Міс Берет – чекала, напевно, що він завершить розмову (вона поважала його роботу). Дівчина принесла тацю з кавою та канапками.

      Корсо обдарував її усмішкою, але підвівся й хутко одягнувся.

      В голові сяйнула нова думка.

      21

      Корсо

39

Елітний підрозділ французької поліції. Назва складається з початкових літер чотирьох слів: Recherche (пошук), Assistance (підтримка), Intervention (реагування), Dissuasion (стримання).