Фалько. Артуро Перес-Реверте

Шретера. Він покосився на сигаретний попіл, озирнувся у пошуках попільнички й зрештою легенько стукнув указівним пальцем по недопалку і струсив усе на килим.

      – Якщо ви вже заговорили про турецьку… Рік тому ви вбили в Стамбулі одного мого співвітчизника.

      Фалько витримав його погляд.

      – Можливо.

      Шрам на щоці Шретера немовби став чіткішим.

      – Його звали Клаус Топека, і він продавав військову оптику.

      – Не знаю, не пригадую. – Фалько знизав плечима. – Нічого не можу сказати.

      – Ви вбили стількох людей у Стамбулі та інших містах, що навіть не пам’ятаєте?

      Фалько промовчав. Він чудово пам’ятав Топеку – приватного торговця, який також співпрацював з Абвером. Це сталося в листопаді 1935 року, до війни. Усе було зроблено швидко й чисто: постріл у потилицю біля дверей дешевого борделю в кварталі Бейоґлу. Імітація збройного нападу. Він отримав наказ ліквідувати Топеку, оскільки той втручався у постачання оптичних приладів, куплених у Радянського Союзу за гроші республіканців. Так звелів адмірал, який за тих часів очолював іспанську службу розвідки у Східному Середземномор’ї. Кумедно, що життя вносить свої корективи, подумав він. Усе змінюється – союзники, друзі та вороги.

      – Ваш начальник вважає вас серйозною людиною, якій можна цілком довіряти. Невдовзі вам доручать одну делікатну справу. Кажете, вам нічого не повідомили?

      – Так, я не в курсі.

      Замислившись, Шретер зробив довгу затяжку.

      – В такому разі я теж мовчатиму. Скажу лише одне, – нарешті мовив він, випустивши дим. – Німецький флот підтримає вас. Для участі в операції виділено бойовий корабель – міноносець чи підводний човен. Дізнаємось найближчими днями.

      Фалько вирішив вдати дурника.

      – У червоній зоні?

      Німець відповів пильним поглядом, ніби прораховуючи, що Фалько знає, а що замовчує.

      – У Картахені працює німецький консул. Його звуть Санчес-Копенік, і він отримав відповідні інструкції щодо вас. Коли настане слушна мить, ви встановите контакт.

      – Ніхто нічого не казав мені про Картахену.

      Крижані блакитні очі зберігали незворушний вираз.

      – Тоді я буду першим. Звісно, за умови, що ви забудете назву цього міста, щойно вийдете звідси.

      Картахена й Аліканте. Іспанський республіканський Схід. Фалько швидко обмірковував ситуацію, зіставляючи факти. На жаль, інформації було обмаль.

      – А що я маю зробити? В чому полягає завдання?

      – Ваш начальник розповість докладніше. – Шретер знову затягнувся сигарою. – Я не маю права випереджати його. Гадаю, завтра відбудеться важлива зустріч, і ви обговорите всі деталі. З третіми особами.

      Занепокоєний, Фалько подумки скривився. Йому подобалося діяти самостійно, тим паче, що адмірал не заперечував. Група брудних справ існувала саме за таким принципом. Однак ця операція відрізнялася від інших. Спільний проєкт НІОС, фалангістів та німців не передбачав нічого хорошого. Кепські новини. Як говорить старовинне іспанське прислів’я, біда вівцям, якщо чабани веселяться. Було неприємно думати, що