Рослини. Отсутствует

може відбуватися відразу після запилення або дещо пізніше. Наприклад, у сосни воно відбувається через рік після запилення.

      Повітряний потік розносить пилок далеко від свого утворювача.

      Здебільшого він або пересихає, або, якщо потрапляє у воду, бубнявіє і лопається. І лише невеличка його частина потрапляє до приймочок. Як бачимо, цей спосіб дуже нераціональний. Тому рослини в основному й перейшли на запилення живими істотами.

      Тривалість цвітіння у різних рослин дуже різна. Деякі розкривають квіти на кілька годин. А от пальма каріота пекуча, що росте в Індії, цвіте безперервно кілька років, але потім гине.

      Серед квітів є свої гіганти і карлики. Отже, давайте знайомитися! Найбільшу у світі квітку має рафлезія Арнольда, яка зустрічається у тропічних лісах Індонезії і Філіппінських островів. Ця рослина взагалі складається з однієї квітки, бо не має ні стебла, ні листя. Її розмір у діаметрі наближається до одного метра, а вага іноді становить 7—9 кг. Ця величезна квітка прикріпляється прямо до коріння дерев і висмоктує з них поживні речовини, тобто є паразитною рослиною. Спочатку на поверхні з’являється великий бутон, схожий на головку капусти.

      Рафлезія Арнольда – найбільша квітка нашої планети

      Потім він розтуляє п’ять червоних м’ясистих пелюсток з рожевими плямами, які схожі на величезні шматки м’яса. І запах у квітки нагадує запах м’яса, на жаль, зіпсованого. От і летять до неї мухи та жуки, які полюбляють падаль. Вони й здійснюють запилення цієї незвичайної рослини.

      На батьківщині рафлезію називають ще «квіткою слона». Це пов’язано не з її розмірами, а з тим, що, коли слони розчавлюють плоди рафлезії, дрібнесеньке насіння прилипає до їхніх ніг, і таким чином тварини переносять його на далекі відстані і «висівають».

      Найдрібніші квітки, менше 0,5 мм, має звичайна ряска. Рекордсменом тут є ряска мала, яка широко розповсюджена в Україні і часто вкриває поверхню стоячих водоймищ. Проте побачити цвітіння рясок важко, бо вони розпускають квіти дуже рідко. Наприклад, відомий російський популяризатор ботанік О. В. Цингер усе життя намагався знайти квітучу ряску, але так і не зміг цього зробити.

      А цвітуть ряски дуже цікаво. На краю кругленького листочка (насправді це не листок, а сплющене стебло, від якого відходить тонесенький корінець, занурений у воду) виростає крихітна луската колбочка, з якої стирчать приймочка та дві тичинки.

      Деякі вчені вважають, що це навіть не квітка, а ціле суцвіття з однієї жіночої і двох чоловічих квіток.

      Ряска мала

      А ще менші квітки має вольфія, яка дуже нагадує ряску, але вчетверо менша за неї. Іноді її навіть називають ряскою безко-рінцевою. Так само як ряска, вона має крихітні «листочки», пласкі зверху і випуклі знизу.

      Квітка теж схожа на ряскову, але має лише одну тичинку. Воль-фія широко розповсюджена у водоймищах Європи та України, проте