Унія. Володимир Єшкілєв

майбутні покоління, озброєні знаннями та вільним покликом єства, вшанують геній Корнеля! – наголосив Мечислав, отримав від німфи захоплений погляд й закріпив свій тріумф не зовсім доречним цитуванням з «Сіду»: – Мені солодше за надію знання про зникнення надій!

      – Brabium! – підтримав Агріппа, – або ж, якщо вам приємніше: Brave!

      – Щоб розповідати про лицарство, треба бути лицарем, – зауважив здоровань.

      – І мати правдиву віру, – докинув Кіт.

      – Ясний факт, – підтримав Ревула.

      – Кажуть, що у Паризії є лицедій, який промовляє зі сцени голосом, потужнішим за спів тридцяти півчих, – знову скорегувала розмову Скибицька.

      – Лише тридцяти? – посміхнувся Агріппа.

      – Я чув його голос, – кивнув Мечислав. – Його там називають Стентором на честь глашатая греків, котрий під час облоги Трої перекрикував півсотні мужів. А ще порівнюють його голос з єрихонською трубою та з сурмами янголів при Страшному суді.

      – У Жидачеві, – втрутився Демкович, – у Борисівській церкві є дяк, якого чути за три милі.

      – Лише три? – знов озвався онук руського воєводи.

      – Схизмацький крикун, – вищирився Кіт.

      – Потвора! – радісно гаркнув Ревула.

      – Панове, я вас благаю! – німфа не зводила погляду з Демковича.

      Той сидів непорушно і дивився в підлогу.

      – А правда, що у Галлії знищили всіх єретиків? – поцікавився Кіт.

      – Це було дуже давно. Ось вже десять років як paix d’Alès16 гарантує гугенотам вільне сповідання їхньої віри, – уточнив Мечислав. Йому дуже хотілося посприяти миротворчому пориву Скибицької, але гроза насувалася невідворотно.

      – Неподобство, – буркнув Кіт й подивився в бік високої шафи, що стояла обіч входу до зали.

      Щось підказало синові підстарости: саме там компанія залишила свої мантії і шаблі.

      – Soli Deo Honor et Gloria!17 – підтримав Кота Агріппа. Срібний череп його ножа вистромився з-під баски.

      – Вірую в Духа Святаго, Господа істиннаго та Животворящаго, Іже от Отца ісходящаго, іже со Отцем і Сином споклоняєма і славіма! – голосно мовив Демкович, розправив плечі й підвівся з крісла.

      – От і єретична формула, хто б сумнівався, – Кіт також підвівся й плюнув здорованеві під ноги.

      – Це порядний дім! – крикнула господиня.

      – У порядному домі не ображають пана Бога! – Ревула одним стрибком досягнув шафи.

      Проте спритність йому не допомогла. Демкович однією рукою відірвав своє крісло від підлоги і пустив політати. Важка мебель вдарила Ревулу в плечі. Той з прокляттями впав на дзеркальні дверцята шафи. Дзвін розбитого скла накрив останнє прокляття.

      Мечислав понадіявся, що шкіряний підкирасник збереже хоча б живіт Ревули від гострих, наче шаблі, скалок.

      А сам рушив в бік Скибицької з наміром рятувати німфу.

      – Панно Зося, до вас йде auxilium18! – крикнув він, аби господиня не злякалася його наближення.

      Тим

16

Paix d’Alès – едикт Милості (фр.).

17

Soli Deo Honor et Gloria! – Богу Єдиному честь і слава! (Лат.), бойове католицьке гасло.

18

Auxilium – допомога (лат.).