Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?. Петро Кралюк

йому процес за зраду і велів розстріляти перед польським табором»74. Маємо в даному випадку сумнівну інтерпретацію подій. На угоду з урядовими колами Речі Посполитої, як уже зазначалося, охочіше йшов Сагайдачний, а не Яків Бородавка, якого козаки обрали гетьманом. Видавати останнього «вірним слугою і прихильником польського уряду» доволі сумнівно. Однак Антоновичу йшлося про те, щоб представити Сагайдачного захисником козацьких вольностей і загалом інтересів українців. Мовляв, цей діяч хоча й готовий був співпрацювати з поляками – але лише на певних умовах.

      І ось отримавши запевнення від поляків, що поставлені ним умови будуть виконані, Сагайдачний повів козацьке військо під Хотин, де йому вдалося розгромити турків. «Всі історики признають, що тільки за запомогою Сагайдачного пощастило полякам з невеликими силами подужати вельми численну турецьку армію 1621 р. Сагайдачний зазнав тепер ще більшої слави…»75

      «Своїм політичним тактом, – підсумовував Антонович, – Сагайдачний був чоловік видатний для свого часу і вельми корисний для народного діла. Вернувши Україні її споконвічний громадський, виборний лад в церковному та світському житті, що виходив із інстинктів українського народу, Сагайдачний додав народові сили до дальшої боротьби, а разом із тим змоги вести ту боротьбу»76.

      Звертав Антонович увагу й на культурну діяльність Сагайдачного, на те, що для нього багато важило «діло просвіти». Для історика цей козацький гетьман – своєрідний ідеал діяча, що працював задля народних інтересів.

      Отже, фактично Антонович створив образ Сагайдачного як такого собі громадівця. Тут він мимоволі екстраполював уявлення, що були притаманні громадівського руху, на минулі часи. Сагайдачний дбає про український народ, захищає його від турецької експансії. Також він відстоює інтереси українців перед урядом Речі Посполитої. Нарешті дбає про освіту народу.

      Наскільки такий образ відповідав історичним реаліям? Безперечно, Антонович спирався на певні факти. Інше питання – як він їх інтерпретував. До того ж дослідник часом вільно переосмислював історичний фактаж, а то й домислював його. Загалом же Антонович конструював такий образ козацького провідника, який був йому потрібний. Образ, що мав би послужити «зразком із минулого».

      Іван Каманін

      Одним із учнів Антоновича був Іван Каманін (1850—1921), який написав роботу «Нарис гетьманства Петра Сагайдачного», опубліковану в 1901 р. У цій праці він розглядає біографію свого героя, час і обставини його приходу до влади, військову та адміністративну діяльність, відносинам козацького провідника з Османською імперією, Річчю Посполитою та Московією. Це була спроба дати відносно повну наукову біографію Сагайдачного. Правда, Каманін, як історик-архівіст, розумів, що «питання про події в гетьманство Петра Конашевича Сагайдачного» належать до таких, які «можуть бути вирішені з деякою, більше чи менше близькою до істини ймовірністю»

74

Там само. – С. 81—82.

75

Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – С. 82.

76

Там само. – С. 83.