Притулок пророцтв. Дэниел Киз

вперед.

      Рейвен заплющила очі й почала вирівнювати дихання. Вдих – видих, вдих – видих. «Сестричко, допоможи». Відповіді не було. «Де ти зникаєш, коли мені потрібна?»

      – Покружляй трохи, перш ніж їхати до схованки, – крикнув Алексі водієві.

      Авто звернуло, різко рвонуло вперед, звернуло знов.

      – За нами мінівен, – повідомив водій.

      – Зріж через провулок.

      – Усе, відірвалися.

      Рейвен почула, як авто стукається об смітники. Машину струснуло, і вона зупинилася. Чоловік, якого Алексі називав батьком, штрикнув її милицею і витяг з машини.

      – Якщо хочеш жити, не пручайся.

      Він перевірив пов’язку на її очах. Дверці авто грюкнули, і Рейвен обвіяло вітерцем, коли машина рушила з місця.

      Кульгавий затяг її на тротуар. Тоді в будинок. Стукіт милиці відлічив двадцять сім сходинок. Скрегіт ключа в замку. Двері зі скрипом відчинились і зачинилися за ними. Він потяг Рейвен по килимі до інших дверей і почав кудись заштовхувати. Вона вирвалася. Чоловік зацідив кулаком їй у живіт. Рейвен упала назад. Він гримнув дверима.

      Що це у неї за спиною? Одяг на вішаках. Гардероб. Ніде повернутися. Рейвен скинула пов’язку. Немає вікон. Немає світла. Немає повітря. Не можу дихати. Не можу думати. Зараз у мене серце стане. Тільки б не зомліти. Тримайся.

      – Я не можу тут сидіти! – закричала Рейвен.

      Хтось гримнув у двері кулаком.

      – То стій.

      – Падлюка!

      – Будь обережна з тим, як ти розмовляєш з грецьким патріотом.

      «Сестричко, ти мені потрібна», – подумала Рейвен.

      …дихай повільно, рейвен, вдих – видих, вдих – видих, як учив тато. зберігай спокій. вони не зможуть тримати тебе тут вічно, підігруй їм, поки не з’ясуєш, що вони збираються робити. ти добре вмієш домагатися свого від чоловіків…

      Ззовні відчинилися двері і зачинилися знов. Голос Алексі промовив:

      – Васілі здається, що за нами стежили.

      Стукіт милиці.

      – Тоді краще вбити її зараз.

      – Спершу я спробую витягнути з неї, що вона знає.

      – Не зупиняй мене, Алексі. Чому ти думаєш, що можеш контролювати цю жінку?

      – Пам’ятаєш випадок, коли багата американська спадкоємиця Патті Герст5 почала допомагати своїм викрадачам?

      – Ти говориш про стокгольмський синдром6? Гадаєш, можеш змусити її в тебе закохатися?

      – Варто спробувати.

      – А як не вийде?

      – Тоді я позбудуся її, як хотів Тедеску.

      – Як шкода, що він не встиг розповісти нам про свій план.

      Рейвен загупала у двері.

      – Випустіть мене!

      – Не звертай уваги. Зосередься на вибуху в порту Пірея.

      – Тату, це й далі мене непокоїть. У терміналі точно будуть жінки і діти.

      – У хаосі війни без цивільних жертв не обходиться. А тепер іди.

      Кроки. Вхідні двері відчинилися. Зачинилися. Хто ж із них залишився? Рейвен посмикала клямку. Налягла на двері всім тілом.

      – Випустіть мене!

      Тиша.

      Вона засапалась і

5

Patty Hearst (1954) – онука американського мільярдера Вільяма Рендольфа Герста, яку в 19-річному віці викрали терористи угруповання «Симбіоністська армія визволення». Дівчина під загрозою вбивства перейняла політичні переконання викрадачів і відмовилась повертатися в родину після викупу.

6

Стокгольмський синдром – психологічний несвідомий захисний стан, коли жертва насильства починає співчувати своїм кривдникам і ототожнює себе з ними.