Притулок пророцтв. Дэниел Киз

можливо?

      – Під час лекції містеру Тедеску стало зле, і колега привіз його до Афінської психіатричної лікарні, а в той час там перебувала Рейвен. Він спробував її задушити. Потім його застрелили терористи, які захопили лікарню.

      Обличчя Салінас залишалося непроникним, та вона знову схрестила свої кістляві руки.

      – Він був немов дельфійський оракул. Завжди ставився до неї, ніби до своєї верховної жриці.

      У її голосі чулася заздрість, у цьому не було жодного сумніву.

      – Дякую, що приділили мені час, міс Салінас. Я піду до бібліотеки, перегляну папери Тедеску.

      – Це неможливо, агенте Дуґан.

      – Чому?

      – У разі смерті Ясон призначив мене розпорядницею своїх робочих документів. Виконуючи його волю і оберігаючи таємницю його пророцтв, я надіслала їх до архіву Національної бібліотеки Греції у Афінах.

      – Що ж, я й сам збираюся до Афін, тож ознайомлюся з ними там.

      Вона заклякла на місці.

      – За його бажанням я додала пункт, згідно з яким папери будуть закриті для доступу протягом десяти років. Потім буде дозволено вивчати їх лише класикам та історикам.

      Міркуючи над її словами, Дуґан сперся на одну з порожніх картотечних шафок. Вона перехилилась, і з-під неї вистромився краєчок якогось папірця.

      Він підібрав зім’ятий аркуш і розгладив у руках. Вгорі був заголовок: ОПЕРАЦІЯ «ЗУБИ ДРАКОНА», трохи нижче підзаголовок ЩО, а ще нижче два написаних рукою рядки. Деякі слова було повикреслювано і переписано кілька разів. Дуґан прочитав уголос:

      «Повільна смерть тиранським силам зла

      В тунелях наших зріє. Іншалла…»

      – Маєте якесь уявлення, що це таке?

      Від її раптового поруху Дуґан підвів очі. У руках Салінас стискала бронзовий бюст Зевса. Очі черепа палали. Дуґан розвернувся, намагаючись відбити удар.

      Надто пізно.

      Вибух болю. Усе попливло. Затуманилося. Потім темрява…

      РОЗДІЛ 9

      Афіни

      Доктор Мартін Кайл помахав публіці, що зібралася послухати його лекцію у Національній бібліотеці Греції і тепер аплодувала стоячи. Погладжуючи свою вандейківську борідку, він вийшов з-за кафедри і попрямував до столу, де став підписувати примірники своєї нової книжки «Юнгіанський аналіз культів, що вбивають».

      Коли зал майже спорожнів, він відкинувся на стільці і попустив вузол краватки. До нього наблизилися два грецькі офіцери, підтримуючи попід руки третього, літнього чоловіка з чорною пов’язкою на правому оці.

      – Докторе Кайл, я капітан грецької поліції Гектор Еліаде, спецгрупа з питань боротьби з тероризмом, – його глибокий голос луною розносився майже безлюдним залом. – Мені надзвичайно сподобалася ваша лекція. Ви б нам дуже допомогли, якби погодилися відповісти на кілька запитань.

      – Стосовно чого?

      – Наскільки близько ви були знайомі з Ясоном Тедеску?

      – Ми обоє викладаємо у Вейбриджському університеті в штаті Огайо. Минулого тижня я відвіз його до лікарні. А до чого це все?

      – Тут я ставлю питання, докторе