Притулок пророцтв. Дэниел Киз

якесь. Звідки воно?

      – Ліз задом наперед читається «зіл», а турецькою це означає музичний інструмент кимвал. А у вас яке ім’я?

      – Я був невиїзним аналітиком, тож і кодового імені у мене не було, але, вирушаючи за моря, мабуть, варто якесь вибрати, – Дуґан задумався, тоді усміхнувся. – Якщо в нас операція «Зуби дракона», кличте мене Стоматологом.

      – Хоча для ФБР ви більше не існуєте, вважайте мене чимось на зразок троса для пірнальника.

      Він заглянув у її блакитні очі.

      – Сподіваюся, агентко Кимвал, ви не переріжете його і не віддасте мене на поталу акулам.

      – Не віддам, агенте Стоматолог, принаймні доки ви живі.

      РОЗДІЛ 7

      Афіни

      Коли двері гардеробу відчинилися, Рейвен побачила на столі тарілку картоплі з рибою. У неї забурчало в шлунку.

      Чоловік, якого всі називали Алексі, усе ще в лижній масці, відсунув для неї стілець.

      – Сідай, поїж.

      – З чого це раптом ти такий добрий? Це мій останній обід?

      – Усе залежить від тебе.

      …з’ясуй, що в нього на думці… рейвен, ти ж умієш крутити чоловіками, як хочеш…

      – З яких би причин ти не тримав мене тут, я хочу, щоб ти знав: я захоплююся сильними чоловіками, які борються проти тиранів.

      – Саме це я й хотів почути.

      Рейвен жувала рибу, випльовуючи кістки.

      – Що ще ти хочеш почути?

      – Що б ти зробила, якби я тебе зґвалтував?

      – На повний шлунок? Напевно, виблювала б на тебе, як на твого батька.

      Його сміх лунав басовито.

      Треба й далі з ним загравати.

      – У тебе сексуальний сміх, однак ґвалтувати мене не доведеться. Я й так твоя.

      – І що ти відчуваєш з цього приводу?

      – Не знаю, доки не побачу твого обличчя.

      – Я зніму маску, коли зможу тобі довіряти.

      – Я ж твоя заручниця. Що я можу тобі заподіяти?

      – Не треба вважати себе заручницею. Вважай себе людиною, що може допомогти пригнобленим, які страждають від американського капіталізму. Капіталісти викачують з нашої країни гроші, як вампіри, що п’ють кров своїх бідолашних жертв.

      Вона поміркувала якусь мить.

      – То ти комуніст.

      – Марксист-ленініст. Ми вважаємо, що влада має належати народу, а не паразитам, діткам багатіїв. Америка – це імперія зла.

      Рейвен відчувала на собі його пильний погляд.

      …не сперечайся…

      – Тепер навіть наш уряд контролюється ЦРУ, – вів далі Алексі. – Ваша преса багато чого замовчує, бо перебуває під впливом рекламників, які маніпулюють людською свідомістю.

      – Маніпуляція свідомістю? Розкажи мені про це докладніше.

      – Ваше ЦРУ підтримувало фашистську хунту деспотичного полковника Пападопулоса. Гіршого, ніж нацисти. Він тримав наш народ у залізних лещатах. Інакодумства не терпів узагалі. Сімнадцятого листопада 1973-го він кинув танки на студентів, що зібралися на мирну акцію протесту в Афінському політехнічному університеті. Тридцятьох одногрупників мого батька, серед яких